Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 24

Дні мої зненавидні.

І куди я забрів?!

Злидарюю у злиднів

Чи здурів?

– Купуєш голоси?

А не встидно?

Встидно…

Воно й видно.

А я сорок три роки в медицині роблю.

На хліб собі не зароблю.

Бач, от старцюю – продаю цигарки.

Продала б своє тіло – не ті роки.

А дочка у Стамбулі юні літа продає,

А ти пройда – чи совість у пройди є?!

Чого ти плачеш зі мною.

Обійди стороною…