Читать книгу Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік - Виолета Лосєва - Страница 5
Практично, особисте життя
ОглавлениеОповідки про мага та його чарівну подружку
***
Подружка мага не давала йому вдома працювати.
Вона весь час приходила до нього обійматися…
Слід визнати, що йому це дуже подобалося.
– Життя буває таким різним, – говорив він, – саме тому обійматися слід за кожної нагоди якнайчастіше…
– І якнайміцніше, – додавала вона завжди.
***
– Поки ти думаєш, що ось скоро почнеться життя, воно вже закінчується…
Щастя – в секундах…
***
– Перфекціонізм – це не завжди добре… – задумливо мовила подружка мага.
– Згоден, – відповів він, – Прагнути досконалості можна, якщо знаєш, що таке досконалість.
– Кажуть, що це така хвороба… Бо ж люди не можуть інакше…
– Бувають хвороби значно гірші… Ось тоді люди, справді, не можуть інакше…
***
– Якісь у нас незрозумілі ілюзії.
– Ілюзії завжди акварельного кольору.
– А хіба є акварельний колір?
– Так, це колір ілюзій!
***
– Я хочу бути французькою жінкою, – повідомила подружка мага, дивлячись в дзеркало.
– Що це означає? – Посміхнувся він.
– Буду говорити «о-ля-ля» і посміхатися усім чоловікам підряд.
– Так, але ж в цьому і полягає вся різниця!
***
– Як ти вважаєш, чому Жаклін плакала сьогодні? І чому Поль її не втішав?
– Тому що вона пише казки, а він працює механіком.
– Невже через це потрібно плакати?
– Ні, не потрібно, але… часом доводиться…
***
– Ти ніколи не дізнаєшся точно, що саме думає і відчуває інша людина. Доводиться домислювати, – задумливо сказав маг, – Так що ти ображаєшся не на іншого, а на свої домисли. Що б цей «інший» не говорив.
– Шкода, – зітхнула його подружка, – Аж надто часто доводиться ображатися на власні домисли…
