Читать книгу ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми! - Владимир Владимирович Едапин, Владимир Владимирович Кожухарь, Владимир Владимирович Блохин - Страница 3

Скажи, українцю простий,

Ну як поживаєш? Іще ти живий?

Ослабла лука тятива,

Поржавіла шабля, бува?

Вражина ж не спить здоровило,

Це плем’я усіх задурило,

Вже первістка-сина давно

На п’яне спровадило дно.

І мамцю стареньку, сестричку й доньку»

Пошле старцювати на стежку слизьку»…

Ми – чорноземами багаті, —

Є хліб, до хліба і все в хаті?!

Останнє, що лишать мені —

Аршин з хрестом в сирій землі!

Хлібець насущний відберуть,

Твій дім – не твій, засмокче спрут!

Землі дано тебе піднять,

Вставай, бо згинеш, ДОСИТЬ СПАТЬ!

Загубиш Бога й церкву тут,

І душу, честь й усю майбуть.

Ворог рвонув в останній бій —

Перемогти його зумій!

Землею вдавиться нехай,

А ти – живи! А ти – кохай!..

Чужі ми в рідній стороні,

Мов у в’язниці. Скажем: «Ні!»

Дозволим їм себе убить?

В сивусі батька утопить?

То це ж – цілісінька ПРОГРАМА,

Тут – ГЕНОЦИД, пробач нам, мама.

Хмари притискують пивні,

Ділки жирують наркотні.

Мізер Чорнобилю дають,

Всі його грошики крадуть.

Вже видно зблизька і здаля,

Що в них одна мета – ЗЕМЛЯ!!!

Останній ДОНОР, що там є,

В тій резервації гниє,

Плодить РАБІВ, собі подібних,

Для ситих псів, «богоугідних».

Вітчизну вкриє вмить твою

Смугастий прапор – і МОЛЮ!!!

Я Господа, СПАСИ СЛОВ’ЯН