Читать книгу Українська міфологія - Володимир Галайчук - Страница 1

Вступ

Міфологію українців справедливо вважають однією з найбагатших у слов’янському світі. Незважаючи на серйозний спротив «язичницьким забобонам» із боку церкви, давні уявлення та повір’я не тільки не відійшли в минуле, але й нерідко, увібравши нові християнські елементи, лише органічно збагатилися. Сьогодні, наприклад, важко уявити розповіді про «нечисту силу», де б не згадувалося про освячене зілля, паску, воду тощо як обереги від неї. Ба більше – відьми й самі ходять до церкви, щоб набути сили для своїх далеко не Божих діянь.

Безперечно, християнство зруйнувало давню систему вищої міфології, орієнтовану на рівень богів та їхніх культів. Сьогодні про неї залишилися тільки нечисленні скупі згадки, окремі з яких до того ж викликають сумніви. Достеменно не знаємо навіть про автентичність, значення й культи божеств Володимирового пантеону: Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Семаргла й Мокоші. Лише здогадуємося, чому під час укладення угод княжа дружина клялася Перуном, тоді як решта війська – Велесом, чому Велес як, очевидно, поважне божество не був представлений у пантеоні Володимира тощо.

Водночас нижча міфологія, або ж демонологія, продовжує відігравати суттєву роль у світоглядних уявленнях українців. Є всі підстави стверджувати, що цей міфологічний рівень, опертий головно на віру в потойбічне існування душі й так званий «культ предків», був значущішим від уявлень про вищі божества і в дохристиянські часи.

Інтенсивний сплеск у вивченні демонології дослідники справедливо пов’язують із загальним піднесенням інтересу до простолюду, яке приніс романтизм наприкінці ХVIII – у перші десятиріччя ХІХ ст. Міфологічні образи широко представлені у творчості Левка Боровиковського, Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Миколи Костомарова. Першою половиною ХІХ ст. датований і початок системного збирання й вивчення фольклорно-етнографічних матеріалів з української демонології. Як приклад можна назвати праці Григорія Ількевича,[1] Івана Вагилевича,[2] М. Костомарова.[3]

Друга половина ХІХ й початок ХХ ст. представлені вже цілою плеядою таких досліджень, які стосуються різних етнографічних районів України. Показовими, зокрема, є праці Антоні Новосєльського,[4] Якова Головацького,[5] Павла Чубинського,[6] Івана Нечуя-Левицького,[7] Андрія Підберезького,[8] Петра Іванова,[9] Броніслава Сокальського,[10] Софії Стретельської-Ґринберґ,[11] Василя Милорадовича,[12] Володимира Шухевича,[13] Антона Онищука[14] та багатьох інших науковців.

Особливо заслуговує на увагу в цьому переліку доробок Володимира Гнатюка, чиї «Знадоби…» до сьогодні залишаються неперевершеними за обсягом та якістю матеріалів. Перший том цієї масштабної праці обмежено матеріалами з Галичини, проте другий містить і матеріали зі Східної України (збірки Митрофана Дикаріва, Данила Щербаківського).[15] Варто згадати й про ще одну ґрунтовну працю першої половини ХХ ст., значну увагу в якій приділено народним віруванням та уявленням, – це «Народна культура слов’ян» Казимира Мошинського.[16]

Радянський період спричинився до певного затишшя в опрацюванні міфологічної, а надто демонологічної тематики. Водночас були й винятки із загального правила, зокрема публікації Р. Кирчіва у відповідних розділах колективних монографій «Бойківщина»[17] та «Гуцульщина».[18]

Значний обсяг відомостей із демонології Полісся за програмою «Поліського етнолінгвістичного атласу» зібрали російські етнолінгвісти.[19] Вже у наш час результатом їхньої активної пошуково-збиральницької роботи стала ціла серія статей та монографій.[20] Щедро представлені демонологічні персонажі також в унікальному енциклопедичному виданні «Слов’янські старожитності»,[21] а в 2010 році було започатковано випуск систематизованих матеріалів із демонології Полісся.[22]

В Україні демонологічна тематика знову набула популярності в перші ж пострадянські роки. Зокрема, уже в 1991 році побачила світ книга «Українці: народні вірування, повір’я, демонологія»,[23] яка містить низку публікацій Тадея Рильського, Миколи Маркевича, Василя Милорадовича, Петра Іванова, Володимира Гнатюка, Петра Єфименка, Івана Франка, Всеволода Дашкевича, Данила Щербаківського, Хрисанфа Ящуржинського.

1992 року в Україні перевидано змістовну монографію Івана Огієнка «Дохристиянські вірування українського народу»[24] (уперше вийшла друком для українців Галичини і Волині ще в 1936 році). Цього ж року видав добірку міфологічних і власне демонологічних матеріалів Микола Дмитренко,[25] вийшла друком книга Марії Влад, у якій значне місце відведено демонології гуцулів.[26]

1996 року побачила світ значна за обсягом монографія Василя Скуратівського «Русалії»,[27] у якій автор приділив увагу і вищій, і нижчій міфології. Північ Волині й Західне Полісся у цьому ж році представив добіркою демонологічних бувальщин та оповідок Віктор Давидюк.[28]

2001 року чернівецький дослідник Ігор Чеховський видав монографію про демонологічні уявлення й народний календар українців Карпатського регіону,[29] а львівський етнолог Корнелій Кутельмах опубліковав ґрунтовну статтю про русалок.[30]

Однією з найкращих праць у сфері демонологічних уявлень українських горян став етнолінгвістичний словник «Гуцульська міфологія» львівської дослідниці Наталі Хобзей, датований 2002 роком.[31]

Образ відьми за матеріалами судових процесів над ворожилями у ХVІІ – ХVІІІ століттях ретельно виписала києво-могилянський історик Катерина Диса, чия монографія побачила світ у 2008 році.[32]

2010 році захистила кандидатську дисертацію,[33] а згодом видала монографічне дослідження про народну демонологію Бойківщини Надія Войтович (Левкович). Предметом дослідження авторки стали уявлення про домашніх духів, «безпірних» покійників, людей із демонічними ознаками та здібностями (босуркань, вовкунів, «непростих»).[34] Ще чекають на монографічне втілення кандидатські дисертації Юлії Буйських,[35] Божени Кузьмінської,[36] Анни Ніколаєвої.[37] Названі дослідниці є й авторками численних статей на демонологічну тематику.

Демонологічні аспекти представлені також у ґрунтовних монографіях сучасних дослідників, не присвячених безпосередньо демонології. Зокрема, про посмертне існування душі й різні категорії покійників ідеться у монографіях Валентини Конобродської[38] і Романа Гузія[39] – про бабу-повитуху й демонів, які шкодять новонародженим, – у монографії Олени Боряк;[40] уявлення про народного майстра-будівельника, домовика і душі померлих у контексті будівельної обрядовості розглянув Роман Сілецький.[41]

Не вдаючись до надто докладного огляду, зазначу, що сьогодні публікацій лише наукового характеру налічуються сотні позицій. Наприклад, у згаданій монографії Н. Войтович про демонологію бойків їх 345 без урахування архівних джерел. І все ж демонологія українців вивчена ще не надто повно. Майже не обстеженими залишаються цілі райони, і польові фольклорно-етнографічні експедиції щоразу відкривають нові назви чи характеристики персонажів, а іноді й нові сюжети.

Ця книга в основному ґрунтується на польових записах автора, які зберігаються в архіві Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали з Полісся за 1994–1998 і 2013–2015 рр. також наявні в архіві Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Окрім того, залучено польові матеріали колег: Ярослава Гарасима, Романа Сілецького, Андрія Вовчака, Юрія Горблянського та інших. Низку записів зробили в минулому студенти кафедри етнології, а нині працівники провідних вищих навчальних закладів та наукових установ України Надія Левкович (Войтович), Божена Кузьмінська, Ігор Гілевич, Андрій Зюбровський, Юрій Пуківський, Інна Парій, Анастасія Кривенко та інші (прізвище кореспондента вказуємо після запису). Автор висловлює їм щиру подяку за можливість користуватися унікальними живими свідченнями про духовну культуру українців.

Демонологія, незважаючи на показову простоту й легкість матеріалу, насправді доволі важка для дослідження. Не в останню чергу це зумовлено різноманітністю демонологічних персонажів.

Найповніша, як було зазначено, добірка матеріалів із демонології В. Гнатюка «Знадоби…» розділена на рубрики про чортів, страхи, хованців, різних духів, богинь і русалок, підмін і потерчат, блуд, смерть і хвороби, мерців, покутників, топельників і висільників, опирів, вовкулак, відьом і чарівниць, знахарів і чарівників, хмарників, інклюзників, закопані скарби. Водночас інша праця дослідника, «Нарис української міфології», яка вийшла друком у 2000 році,[42] значно багатша персонажами. З «духів» це, зокрема, чорт, домовик, пасічник, скарбник, лісовик, лісун, лизун, чугайстер, польовик, водяник, болотяник, дідо, морок, копальняний і земляний духи, блуд, богині, відміна, мавки, русалки, морські люди, страдчата, змій, перелесник, нітки, нічки. З «чудовищ» представлені Вій, дика баба, вироди, песиголовці, гриф, полоз, рахмани. У рубрику «Люди з надприродною силою» увійшли мерці, покутники, потопельники, повісельники, опирі, нічниці, вовкулаки, відьми, знахарі, градівник, інклюзники, закляті скарби, богатирі. Також у «Нарисі…» розглянуто деякі вищі божества, персоніфікації, міфологічно значущий час тощо.

Варто зазначити, що це аж ніяк не повний перелік персонажів української демонології. Зокрема, лише дитячих ляканок маємо близько десятка. Окрім бабая й баби Яги, це залізна (житня) баба, гороховий дід, мамай, вова, теренька, «око», богиня, русалка тощо.

Ситуація ускладнюється тим, що іноді та сама назва позначає різних за характеристиками персонажів. Скажімо, якщо в одній місцевості перелесник – це померлий чоловік, який приходить до дружини, то в іншій – це чорт, який являється закоханій дівчині в подобі її хлопця, а деінде – це чорт як вогненний змій, що навідується до самотніх жінок. Десь знахар – це народний цілитель, а десь – злий чарівник, відьмак.

До царини демонології можуть належати й безперсонажні розповіді. Наприклад, коли кажуть про якісь місця, де «щось таке є», – людину лякає, чіпляє блуд, щось видається, – водночас чітко не можуть пояснити, що ж там є насправді.

Нерідко демонізованими бувають тварини чи рослини. Зокрема, часто трапляються розповіді демонологічного характеру про вужа, ласку, зайця, кота, собаку. З рослин показовими в цьому плані є папороть, тоя (аконіт), верба, осика, дерева з природними аномаліями, «виворот» чи «громобій».

На демонологічну ситуацію може вказувати вже сам час, коли відбуваються події: опівнічна чи полуденна пора, купальська ніч, «громове» («варівке», «рокове») свято тощо.

Зважаючи на величезний обсяг матеріалу з демонології, у цій книзі обмежуємося характеристикою лише кількох популярних персонажів, розповіді про яких донині можна ще почути на різних українських теренах. Сподіваємося, що викладений матеріал буде цікавим читачеві.

1

Ilkiewicz M. O mitologii ruskiej według podania ludu / M. Ilkiewicz // Sławianin. – Lwow, 1939. – T. 2. – S. 91–95.

2

Wagilewicz J. Demonologija słowiańska. Сер. ХІХ ст. / J. Wagilewicz // Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. Відділ рукописів. – Ф. 19, спр. 39, арк. 1 – 46; [Wahylewiи J.] Bojkovй, lid ruskoslovansky+ v Haliиjch. Od Dalibora J. Wahylewiиe / J. Wahylewiи // Иasopis иeskйho Muzeum. – Praha, 1841. – Sv. 1. – S. 30–72.

3

Костомаров Н. Славянская мифология / Н. Костомаров; упор. і прим. І. П. Бетко // Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К.: Либідь, 1994. – С. 201–256.

4

Nowosielski A. Lud ukraiński, jego pieśni, bajki, podania, klechdy, zabobony, obrzędy, zwyczaje, przysłowia, zagadki, zamawiania, sekreta lekarskie, ubiory, tańce, gry i t. d. / Antoni Nowosielski. – Wilno, 1857. – T. II. – 285 s.

5

[Головацкий Я.] Очеркъ старославянского баснословія или мифологіи / [Составлен Я. Ф. Г-мъ]. – Львовъ, 1860. – 107 с.

6

Чубинскій П. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ Русскимъ Географическимъ Обществомъ. Юго-Западный отдѣлъ. Матеріалы и изследованія, собранныя д. чл. П. П. Чубинскимъ / П. П. Чубинскій. – С.-Петербургъ, 1872. – Т. І: Вѣрованія и суевѣрія. Загадки и пословицы. Колдовство. – 224 с.

7

Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. – К.: Обереги, 1992. – 88 с.

8

Podbereski A. Materyjały do Demonologii ludu ukraińskiego. Z opowiadań ludowych w powiecie Czehryńskim / Аndrzйj Podbereski // Zbior wiadomości do antropologii krajowej. – Krakόw, 1880. – Т. ІV. – S. 3 – 82 (Materyjały etnologiczne).

9

И[вано]-в П. Кое-что о «вовкулакахъ» и по поводу ихъ / П. Иванов // Кіевская старина. – К., 1886. – Т. XV. – С. 356–364; Его же. Народные разсказы о вѣдьмахъ и упыряхъ (матеріалы для характеристики міросозерцанія крестьянскаго населенія Купянскаго уѣзда) / П. Ивановъ // Сборникъ Харьковскаго историко-филологическаго общества. – Харьков, 1891. – Т. 3. – С. 156–228; Его же. Народные разсказы о домовыхъ, лешихъ, водяныхъ и русалкахъ / П. Ивановъ // Сборникъ Харьковскаго историко-филологическаго общества. – Харьковъ, 1893. – Т. 5. – С. 23–74.

10

Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym / Bronisław Sokalski. – Lwόw, 1899. – 496 s.

11

Strzetelska Grynbergowa Z. Staromiejske. Ziemia і ludność / Zofia Strzetelska Grynbergowa. – Lwόw, 1899. – 678 s.

12

Милорадовичъ В. Замѣтки о малорусской демонологіи / В. Милорадовичъ // Кіевская старина: ежемѣсячный историческій журналъ. – Кіевъ, 1899. – Т. LXVI. – С. 196–209, 379–400; Его же. Украинская вѣдьма (Очеркъ) / В. Милорадовичъ // Кіевская старина: ежемѣсячный историческій журналъ. – Кіевъ, 1901. – Т. LXXII. – С. 217–233.

13

Шухевич В. Гуцульщина: в 5-ти ч. / Володимир Шухевич. – Львів, 1908. – Ч. 5. – 300 c.

14

Онищук А. Матеріяли до гуцульської демонольоґії. Записані у Зеленици, надвірнянського повіта, 1907–1908 / Антін Онищук // Матеріяли до української етнольоґії. – Львів, 1909. – Т. ХІ. – Ч. 2. – С. 1 – 139.

15

Гнатюк В. Знадоби до галицько-руської демонольоґії. Т. І / Володимир Гнатюк // Етноґрафічний збірник. – Львів, 1903. – Т. ХV. – 272 с.; Його ж. Знадоби до української демонольоґії. Т. ІІ. Вип. 1 / Володимир Гнатюк // Етноґрафічний збірник. – Львів, 1912. – Т. XXXIII. – С. 1 – 237; Його ж. Знадоби до української демонольоґії. Т. ІІ. Вип. 2 / Володимир Гнатюк // Етноґрафічний збірник. – Львів, 1912. – Т. XXXIV. – С. 1 – 280.

16

Moszyński K. Kultura ludowa Słowian / Kazimierz Moszyński. – Krakόw, 1934. – Cz. 2: Kultura duchowa. – Zesz. 1. – 722 s.

17

Кирчів Р. Ф. Народні вірування та знання / Р. Кирчів // Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 207–221.

18

Кирчів Р. Ф. Світоглядні уявлення і вірування / Р. Кирчів // Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 243–260.

19

Див.: Толстой Н. И. Этнокультурное и лингвистическое изучение Полесья (1984–1994) / Н. И. Толстой // Славянский и балканский фольклор: этнолингвистическое изучение Полесья. – Москва: Индрик, 1995. – С. 5.

20

Демонологія українців чи її окремі аспекти, зокрема, представлені монографіями Людмили Виноградової, Олександра Гури, Людмили Виноградової, Олени Левкієвської, Нікіти Толстого, Ольги Сєдакової, Софії Толстої: Гура А. В. Символика животных в савянской народной традиции / А. В. Гура. – Москва: Индрик, 1997. – 912 с. (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования); Виноградова Л. Н. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян / Л. Н. Виноградова. – Москва: Индрик, 2000. – 432 с. – (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования); Левкиевкая Е. Е. Славянский оберег. Семантика и структура / Е. Е. Левкиевская. – Москва: Индрик, 2002. – 336 с. – (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования); Толстой Н. И. Очерки славянского язычества / Н. И. Толстой. – Москва: Индрик, 2003. – 624 с. – (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования); Седакова О. А. Поэтика обряда. Погребальная обрядность восточных и южных славян / О. А. Седакова. – Москва: Индрик, 2004. – 320 с. – (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования); Толстая С. М. Полесский народный календарь / С. М. Толстая. – Москва: Индрик, 2005. – 600 с. – (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования).

21

Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под общей ред. Н. И. Толстого. – Москва: Междунар. отношения, 1995. – Т. 1: А – Г. – 584 с.; 1999. – Т. 2: Д – К(Крошки). – 704 с.; 2004. – Т. 3: К(Круг) – П(Перепелка). – 704 с.; 2009. – Т. 4: П(Переправа через воду) – С(Сито). – 656 с.; 2012. – Т. 5: С(Сказка) – Я(Ящерица). – 736 с.

22

Народная демонология Полесья: публикации текстов в записях 80 – 90-х гг. ХХ века / Сост. Л. Н. Виноградова, Е. Е. Левкиевская. – Москва: Языки славянских культур, 2010. – Т. 1: Люди со сверхъестественными свойствами. – 648 c. – (Studia philologica); Народная демонология Полесья: публикации текстов в записях 80 – 90-х гг. ХХ века / Сост. Л. Н. Виноградова, Е. Е. Левкиевская. – Москва: Рукописные памятники Древней Руси, 2012. – Т. 2: Демонологизация умерших людей. – 800 c. – (Studia philologica).

23

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упор., прим. та біогр. нариси А. П. Пономарьова, Т. В. Косміної, О. О. Боряк; вст. ст. А. П. Пономарьова; іл. В. І. Гордієнка. – К.: Либідь, 1991. – 640 с.; іл. – («Пам’ятки історичної думки України»).

24

Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історико-релігійна монографія / Митрополит Іларіон. – К.: Обереги, 1992. – 424 с.

25

Українські міфи, демонологія, легенди / Упоряд. М. К. Дмитренко. – К.: Муз. Україна, 1992. – 144 с.

26

Влад М. Стрітеннє: Книжка гуцульських звичаїв та вірувань / Марія Влад. – К.: Укр. письменник, 1992. – 223 с.

27

Скуратівський В. Русалії / Василь Скуратівський. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.

28

Давидюк В. Золота скриня. Народні легенди й перекази з Північної Волині й Західного Полісся / Віктор Давидюк. – Луцьк: Вежа, 1996. – 121 с.

29

Чеховський І. Демонологічні уявлення і народний календар українців Карпатського регіону / І. Чеховський. – Чернівці: Зелена Буковина, 2001. – 304 с. – (Синкретизм і традиція в культурі населення Українських Карпат і Середнього Подністров’я).

30

Кутельмах К. Русалки в повір’ях поліщуків / Корнелій Кутельмах // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів: НТШ, 2001. – Т. CCXLII: Праці Секції етнографії та фольклористики. – С. 87 – 153.

31

Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник / Наталя Хобзей. – Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2002. – 216 с.

32

Диса К. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століття / Катерина Диса. – К.: Критика, 2008. – 304 с.

33

Левкович Н. М. Народна демонологія Бойківщини: автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.05 «Етнологія» / Надія Миколаївна Левкович. – Львів, 2010. – 19 с.

34

Войтович Н. Народна демонологія Бойківщини: монографія / Надія Войтович. – Львів: Сполом, 2015. – 228 с.

35

Буйських Ю. С. Нижча міфологія в системі традиційного світогляду українців (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.): автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.05 «Етнологія» / Юлія Сергіївна Буйських. – К., 2010. – 19 с.

36

Кузьмінська Б. П. Демонологія українців Опілля: автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.05 «Етнологія» / Божена Петрівна Кузьмінська. – Львів, 2013. – 20 с.

37

Ніколаєва А. В. Апотропеї та нормативи у повсякденному житті українців Полісся (Кінець ХІХ – початок ХХІ століття): автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.05 «Етнологія» / Анна Володимирівна Ніколаєва. – К., 2014. – 19 с.

38

Конобродська В. Поліський поховальний і поминальний обряди. Етнолінгвістичні студії / Валентина Конобродська. – Житомир: Полісся, 2007. – 356 с.

39

Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди / Роман Гузій. – Львів: ІН НАН України, 2007. – 352 с.

40

Боряк О. Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним / О. О. Боряк. – К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. – 400 с.

41

Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість українців: монографія / Роман Сілецький. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – 428 с.

42

Гнатюк В. Нарис української міфології / Володимир Гнатюк. – Львів: ІН НАНУ, 2000. – С. 264 с.

Подняться наверх