Читать книгу Оголошено вбивство - Аґата Крісті - Страница 10

Міці відчинила двері до вітальні і впустила полковника та місіс Істербрук. Вона мала власну манеру оголошувати про прихід гостей.

– Полковник та місіс Істербрук прийшли побачитися з вами, – сказала вона підкреслено буденним голосом.

Полковник Істербрук спробував приховати певну ніяковість за грубуватою жвавістю.

– Сподіваюся, ви не проти, що ми вирішили зазирнути до вас, – сказав він (придушене хихотіння долинуло з боку Джулії). – Вечір сьогодні лагідний, і ми тут прогулювалися випадково. Я бачу, ви увімкнули центральне опалення. Ми своє ще не задіяли.

– Які у вас чудові хризантеми! – захоплено вигукнула місіс Істербрук. – Краса!

– Вони досить обсмикані, – не погодилася з нею Джулія.

Місіс Істербрук привітала Філіпу Геймс із підкресленою сердечністю – вона, мовляв, розуміє, що Філіпа не належить до цих селюків.

– Як справи з вашим садочком у місіс Лукас? – запитала вона. – Гадаєте, його можна знову привести до ладу? Він був геть занедбаний протягом війни, коли там колупався той старий замазура Еш, що лише підмітав у ньому листя та саджав капусту.

– Його можна оновити, – сказала Філіпа. – Але на це знадобиться час.

Міці знову відчинила двері й сказала:

– А ось і дві леді з «Боулдерс».

– Доброго вечора, – прощебетала міс Гінчкліф, сягнистими кроками наблизившись до міс Блеклок і стиснувши їй руку своїм могутнім потиском. – Я сказала сьогодні Мерґатройд: «А чом би нам не зазирнути до «Літл-Педокса»? Я хотіла запитати, як несуться ваші качки.

– Вечори збігають тепер так швидко, – сказала міс Мерґатройд, весело звертаючись до Патріка. – Які прегарні хризантеми!

– Схожі на обсмиканий віник! – промовила Джулія.

– Чому ти не хочеш підтримувати розмову? – докірливо прошепотів їй Патрік.

– Ви вже задіяли своє центральне опалення, – сказала міс Гінчкліф і звинуватливим тоном докинула: – Занадто рано.

– У домі стає так вогко о цій порі року, – не погодилася з нею міс Блеклок.

Патрік просигналив порухом брів: «Херес розливати?», і міс Блеклок у той самий спосіб відповіла: «Ще ні».

Вона запитала, звертаючись до полковника Істербрука:

– Ви одержували цього року цибулини тюльпанів із Голландії?

Двері знову відчинилися і з винуватим виглядом увійшла місіс Светенгем у супроводі Едмунда, що здавався похмурим і роздратованим.

– А ось і ми! – весело вигукнула місіс Светенгем, розглянувшись навколо з невдаваною цікавістю. Потім, раптово зніяковівши, провадила: – Я вирішила зайти й запитати вас, чи вам, бува, не потрібне кошеня, міс Блеклок. А то наша кішка…

– Незабаром народить потомство від рудого кота, – підхопив Едмунд. – Результат, я думаю, буде жахливим. І не кажіть, що вас не остерігали!

– Моя кішка дуже спритно ловить мишей, – поквапно відказала місіс Светенгем. І додала: – Які прегарні хризантеми!

– А ви вже задіяли своє центральне опалення чи ні? – запитав Едмунд із претензією на оригінальність.

– Невже люди нічим не відрізняються від зіпсованих грамофонних платівок? – прошепотіла Джулія.

– Я не люблю ані слухати, ані читати новини, – категорично заявив полковник Істербрук, звертаючись до Патріка. – Але якщо ви запитаєте мене, чи війна неминуча, я вам відповім: абсолютно неминуча.

– Я теж ніколи не цікавлюся новинами, – сказав Патрік.

Двері знову відчинилися, і до вітальні увійшла місіс Гармон.

Свій пошарпаний фетровий капелюшок вона зсунула на потилицю в марному намаганні здаватися модною, а замість звичного пуловера на ній була якась недоречна блузка з рюшем.

– Моє вам вітання, міс Блеклок! – вигукнула вона. Її повне обличчя сяяло щирою радістю, коли вона запитала: – Я не спізнилася? Коли починається вбивство?