Читать книгу Оголошено вбивство - Аґата Крісті - Страница 12

Захоплені вигуки й радісні зойки жінок залунали в темряві.

– Починається! – крикнула місіс Гармон у радісному екстазі.

– Ой, не треба, не хочу! – пролунав голос Дори Баннер.

Інші голоси вигукували:

– Який жах!

– У мене мороз пішов поза шкірою!

– Арчі, де ти?

– Що мені робити?

– Ой, пробачте, моя люба, я, здається, наступила вам на ногу!

І тут із грюкотом розчинилися двері. Потужний промінь від ліхтаря ковзнув по вітальні. Хрипкий чоловічий голос із носовим призвуком, що нагадав усім про приємні вечори, проведені в кінотеатрах, голосно звелів, звертаючись до товариства:

– Руки вгору!

– Усім руки вгору, ви чули, що я сказав? – знову прогавкав чоловічий голос.

Опановані радісним захватом, усі присутні підняли руки над головою.

– Як чудово! – пропищав жіночий голос. – Я умліваю від щастя!

А тоді несподівано заговорив револьвер. Два постріли і свист двох куль розтрощили атмосферу радісного піднесення, що панувала в кімнаті. Гра вже не була грою. Хтось жалібно зойкнув…

Постать у дверях несподівано обернулася й ніби на мить завагалася. Гримнув третій постріл, чоловік зігнувся й упав на підлогу. Ліхтар випав із його рук і погас.

У вітальні знову запанувала темрява. А двері, як і завжди, коли були відчинені й нічим не підперті, з тихим вікторіанським зойком заскрипіли, повільно обернулися на завісах і клацнули, зачинившись на клямку.