Читать книгу Легкий спосіб контролювати алкоголь - Аллен Карр - Страница 11

Від народження наш мозок щоденно забивають інформацією про те, що алкоголь втамовує спрагу, приємний на смак, робить нас щасливими, зміцнює наші нерви, дарує нам почуття мужності та самоповаги, знімає стриманість, полегшує стрес і нудьгу, пом’якшує біль, допомагає нам відпочити та пробуджує фантазію. До того ж він абсолютно необхідний для успішної вечірки. Хтось коли-небудь чув про вечірку без спиртного? Це виключено. І найбільш ефективний елемент промивання мозку: діти п’ють лимонад, дорослі – пиво, вино або віскі. Не треба бути Шерлоком Голмсом, щоб вирахувати, скільки людей потрапляє в цю пастку.

В моєму словнику-тезаурусі Collins слово «інтоксикація» визначається наступним чином:

Сп’яніння. Збудження.

Ці два визначення суперечать одне одному. Чудово зрозуміло, що «інтоксикація» походить від слова «токсичний», що означає «отруйний». У словнику синонімів слово «збудження» включене до розділу статті «інтоксикації». Фактично алкоголь насправді спричиняє всі ті дії, що були перелічені на початку розділу, тому «збудження» буде дуже доречним визначенням. Але це той самий наркотик, який я описував на початку минулого розділу. На мій погляд, доречною назвою для нього буде

РУЙНУВАННЯ.

Який опис є правильним? Не важливо, напівпорожня пляшка чи напівповна. Пляшка повна. Питання, що в ній – збудження чи руйнування? Від народження нам промивають мозок, кажучи, що в ній збудження. Коли я був юнаком, реклама алкоголю та Голівуд були основними засобами промивання мозку. Сьогодні нам навіть не треба ходити в кіно, щоб нам його промили. Сьогодні можна сидіти в кімнаті та дивитися телевізор. Щоразу, коли в фільмі показують чоловіка, який чекає біля пологового будинку, хтось обов’язково запропонує йому випити, щоб зміцнити нерви. Коли дитина вже народилася, він радісно відкорковує шампанське, щоб відзначити це.

Практично в кожному вестерні добра половина дії протікає в салуні. Здається, що ці мужні першовідкривачі, яким вдалося підкорити Дикий Захід, все життя проводили, граючи в покер та напиваючись до червоних очей. У їхньому уявленні гарно проведений вечір полягав у тому, щоб побити когось у п’яній сутичці або вбити в перестрілці.

На іншій шальці терезів у нас розташовані драми в стилі «Далласа»: що в першу чергу робить вродливий магнат, коли повертається до своєї вілли після напруженого й метушливого дня? Правильно, він йде до бару, кидає два шматки льоду до коштовного кришталевого келиху й наливає туди щедру порцію шотландського віскі.

Звичайно, усі ми від народження отримуємо достатню кількість інформації про тіньовий бік вживання алкоголю. Може, не стільки достатню, але ж досить велику. Мабуть, усі ви бачили на телебаченні рекламу, яка заохочує вас вступити до територіальної армії.[6] Вродливий, засмаглий молодий чоловік на дошці для серфінгу. Здається, набагато реалістичнішим був би сюжет, у якому йому в скроню влучає куля, але на таке розгортання подій ми не очікуємо. Так само несправедливо вимагати від виробників алкоголю, щоб вони витрачали свої мільйони на те, щоб показати нам мешканців смітника. Замість цього ми бачимо успішного директора або сексуальну фотомодель, які з насолодою куштують алкоголь. Навіть наш рідний уряд, здається, забув про згубний бік вживання алкоголю. І це не дивно, беручи до уваги той факт, що саме він приносить до державної казни значну долю прибутку.

Голівуд виявляє безпрецедентну чесність. Із тисячі фільмів, що я переглянув за життя, я можу згадати як мінімум два, що показують темний бік алкогольного життя. Один із них порівняно новий – «Дні вина та троянд» (Days Of Wine And Roses). Хочу зауважити, що в моєму віці «новий» означає випущений за останні сорок років. Від іншого фільму в мене залишилися яскраві спогади. Я дивився його, коли мені було близько десяти років. Він мав назву «Виродок» (The Geek) і розповідав про життя цирку. Головну роль грав голівудський серцеїд Тайрон Павер. Коли він дитиною потрапив до циркової трупи, директор показав йому різних тварин. Одна тьмяно освітлена клітка була розміром з її мешканця. Коли вони наблизилися до неї, істота всередині загарчала, схопилася за металеві ґрати клітки та спробувала вчепитися у хлопця. Це і був «виродок» – напівлюдина, напівтварина. Насправді то був хронічний алкоголік: неголений і нечесаний, який колись був всесвітньо відомою цирковою зіркою. Він став жертвою алкоголізму і змушений був вдавати із себе скаженого за щоденну пляшку трунку. І цирковий хлопчик, і я були приголомшені. Як могла людина опуститися до такого рівня? Але тоді я подумав, що це класичний приклад голівудського перебільшення.

Кожен, хто має нещастя страждати від хронічного алкоголізму, розуміє, що неможливо перебільшити ті глибини, до яких може впасти людина. Це був дуже сумний фільм, і він справив на мене велике враження. На жаль, це не вберегло мене від потрапляння в пастку. Від самісінького початку було ясно, чим закінчиться цей фільм. Цілком зрозуміло, що хлопчик згодом сам став відомою цирковою зіркою, і так само потрапив до алкогольної пастки, і закінчив тим, що буквально навколішки благав директора дозволити йому стати виродком. Нашому герою пощастило. Виконавець цієї ролі до того часу впав настільки низько, що хоча й виглядав відповідно до ролі, але не міг виходити на арену, тому що був повністю у відключці. Ось такі радощі від вживання спиртного.

Навіть фільми про часи «сухого закону» показували прямо протилежну картину. Чи хтось намагався пояснити, чому саме було прийнято сухий закон? Хіба не очевидно, що суспільство усвідомило, які нещастя може спричиняти алкоголь? Але влада зображується згубником задоволення. Алкогольна отрута була настільки дорогоцінною, а багата еліта так жагуче бажала її роздобути, що готова була переплачувати втричі, щоб підтримувати гангстерів, які готові були піти на вбивство заради постачання нелегального спиртного. Такі актори, як Гемфрі Боґарт, стали героями, граючи подібні ролі.

Чи ідеалізуємо ми наркодилерів? Звісно ні. Героїн – це велике зло, і ми цілком справедливо засуджуємо наркодилерів на тривалі сроки ув’язнення. Але у Великобританії, наприклад, героїн щорічно вбиває менш ніж 300 чоловік, тоді як алкоголь винищує десяту частину населення. Зараз тільки в одній Великобританії щорічно помирає 40 000 людей, і ці показники невпинно зростають. У принципі, вислів «винищувати кожного десятого» дуже точно характеризує зловживання алкоголем. Він походить від давньоримської військової традиції, коли вбивали кожного десятого солдата, якщо в лавах здіймалися будь-які заворушення. Кожна десята людина, хто зловживає алкоголем, щорічно підпадає під офіційну статистику смертей від алкоголізму. Наскільки я розумію, подібна практика була ефективна як міра дисциплінарного впливу на римських солдатів, але аж ніяк не справляє враження на п’яниць.