Читать книгу Легкий спосіб контролювати алкоголь - Аллен Карр - Страница 9

Уявіть, що ви граф Монте-Кристо і вже 25 років перебуваєте у вогкому та похмурому підземеллі. Графиня дуже занепокоєна станом вашого здоров’я і тому вмовила вашого лікаря відвідати вас. Припустимо, що він сказав вам наступне:

Ви бачите, як тут жахливо вогко, у вас є всі шанси підхопити запалення легенів, до того ж ви, безперечно, виснажені. Ви поводите себе дуже нерозсудливо. Хіба ви не розумієте, як страждає через вас ваша родина? Чому б вам не виявити розсудливість і не покинути цього місця назавжди? Звичайно, якщо ви не хочете піти назавжди, то хоча б спробуйте скоротити час свого перебування тут.

Така порада здалася б вам не тільки повною нісенітницею, але й лікар видався б вам повним йолопом, про що ви, я впевнений, його повідомили.

Не менш нерозумно поводиться лікар, який каже запеклому п’яниці, що той не доживе і до 50 років, якщо не припинить пити або хоча б не скоротить вживання алкоголю. Можливо, ви заперечите, що ця порада не здається вам ані зверхньою, ані дурною, а, навпаки, звучить досить розумно. Вона здається дещо зверхньою, тому що лікар знає, що його пацієнт уже цілком усвідомив як вплив алкоголю на здоров’я, так і вирішення цієї проблеми. Також лікар зі свого прикрого досвіду знає те, що такі його поради, швидше за все, залишаться без уваги. З його точки зору, безглуздим є саме пацієнт.

Насправді ані лікар, ані пацієнт не дурні. На ділі тут є тільки один винуватий. Ні, це не алкоголь. Це незнання, яке нас оточує. Це помилкова думка, що ми п’ємо тому, що хочемо цього. Якщо п’яниці, курці та інші наркозалежні люди приймають наркотики за власним бажанням, то чому їм так важко відмовитись від них чи скоротити споживання? Якщо ви робите щось за власним бажанням, то логічно, що ви можете легко відмовитися від цього. Виходить, якщо алкоголік безуспішно намагався втримуватись або скорочувати вживання алкоголю, то він потрапив у пастку, як граф Монте-Кристо у свій каземат? Нам важко усвідомити це через те, що існує хибна думка, що люди п’ють за власним бажанням і алкоголік є для себе одночасно і в’язничним, і ув’язненим. Це неправда! Він – нещасна жертва найбільш хитромудрої пастки, створеної самою людиною разом із природою, – НАРКОТИЧНОЇ ПАСТКИ. І він так само надійно ув’язнений, як за сталевими ґратами.

Можливо, ви гадаєте, що цей мій аргумент – відмовка. Зрештою, мільйонам людей вдається покинути пити та/або курити, і мені нема чим спростувати цей очевидний факт. Ці люди з радістю повідомлять вам, що це не так просто, але за наявності сили волі та дисципліни можна досягнути своєї мети. І ваші друзі, родичі та лікарі будуть стверджувати те саме.

Це і є ще одна поширена хибна думка: для утримання від алкоголю або скорочення дози потрібна сила волі. Ця думка настільки усталена, що вам, напевно, буде важко повірити в те, що сила волі тут ні до чого. Саме це завжди мене дивувало. Багато моїх друзів та колег, кого я вважав досить слабкодухими, успішно контролювали себе або взагалі припиняли пити. Тоді чому ж я не міг? Я знав, що я – людина дуже сильної волі у всіх інших сферах свого життя. Але моє оточення занадто пасувало саме для такого способу життя. Відвідайте будь-яке із засідань АА, і ви швидко зрозумієте, що більшість членів товариства – успішні та впливові люди або були такими до втрати контролю над споживанням спиртного. Напевно, це одна з причин, чому АА впевнені, що алкоголіки мають вроджені фізичні та психічні вади.

Пізніше я поясню, чому сила волі в цьому випадку вам допоможе не більше, ніж мусі, яка намагається вирватися із квітки, хоча знання механізму пастки допомогло б їй втекти, поки не стало занадто пізно. І навіть якби сила волі могла допомогти, що б це змінило? Припустимо, що ми неспроможні контролювати споживання алкоголю через брак сили волі. Який сенс рекомендувати використовувати те, чого в нас немає? Хоча така порада повинна вселити в нас надію, але все ж таки вона гірша за безкорисну. Тоді чому ми не викриваємо «експертів», які дають нам такі самі поради? Тому що ми самі віримо у вирішальне значення сили волі. Наша самоповага вже не зовсім адекватна, і ще більш кепсько, якщо інші та навіть ви особисто сприймаєте себе як безвольну медузу.

Ви ніколи не намагалися покинути пити, вивчаючи перелік негативних наслідків вживання алкоголю? Такий підхід здається цілком логічним, його часто рекомендують, але ви швидко зрозумієте, що поради з подолання тяги до спиртного, які походять від суспільства, включаючи так званих «експертів», насправді тільки ускладнюють справу. Наприклад, згаданий перелік складається з наступних пунктів:

1. Середня тривалість життя людини, хто п’є забагато спиртного, на 20 років менша, ніж в людини, яка не споживає алкоголю.

2. У середньому п’яниця за все життя витрачає на алкоголь 100 000 фунтів, або 140 000 доларів.

3. Алкоголь руйнує мозкові клітини.

4. Алкоголь – головна причина імпотенції.

Я не буду продовжувати цей перелік, щоб ви не запідозрили мене у використанні тактики залякування. А це зовсім не так. Я прагну лише показати, що цей перелік тільки збільшує проблему. Він може допомогти вам протистояти спокусі кілька днів, і я не заперечую, що деякі «алкоголіки, що одужують» залишаються тверезими завдяки саме такій техніці. Але вони роблять це не завдяки їй, а всупереч.

Задача цього списку така: тільки-но ви захотіли випити, ви витягуєте його з кишені, перечитуєте й кажете собі: «Не будь дурнем!» Це допомагає позбутися спокуси. Але тільки ненадовго. Ви покладаєтеся на свою силу волі, і врешті-решт прийде день, коли ваш опір ослабне. Ви піддастеся спокусі та подумаєте: «До біса цей список! Я ХОЧУ ВИПИТИ!» Ви виймаєте аркуш зі списком, але не для того, щоб прочитати його, а щоб порвати на дрібні шматочки.

Чому ж цей спосіб не діє? Із тієї самої причини, із якої ж і даремна порада лікаря: якщо ми не п’ємо, то не тому, що не повинні цього робити. Подібна порада може спонукати нас захотіти розв’язати проблему, але не допоможе її перебороти. Єдиний вихід – позбутися причин, які змушують нас пити. Насправді всі твердження на користь відмови від спиртного тільки ускладнюють справу. Деяким людям дуже важко зрозуміти цю точку зору. Але хіба інформація про небезпеку ожиріння знижує апетит? Звичайно ні! Це синдром забороненого плоду: їжа стає в десятки разів більш привабливою, ніж раніше. Чим більше ви зосереджуєте увагу на шкоді вживання алкоголю, тим наполегливіше нашіптує інша частина мозку:

То, напевне, в алкоголі є море переваг та насолод, інакше я б не пив його, не кажучи вже про 90 % людей.

Або якщо ви досягли моменту, коли ви вже не можете більше ошукувати себе, що алкоголь приносить вам задоволення.

Мабуть, вада занадто міцно мною заволоділа, інакше я міг би покинути пити, як і решта хронічних алкоголіків.

Що більше ви концентруєтеся на причинах, з яких вам непотрібно пити, то більш обділеним і нещасним ви почуваєтеся в періоди, коли не вживаєте алкоголю: спрацьовує ефект забороненого плоду, а в періоди запою – ефект провини.

Але головна причина того, чому зосередженість на шкідливості алкоголю ускладнює контроль вживання, в тому, що всі зусилля ви спрямовуєте на цю саму проблему, наче вона сама по собі може вирішитись. Ви можете не одразу прийняти цю точку зору, але важливо від самого початку розуміти, що я маю на увазі. Давайте повернемося до графа Монте-Кристо. Припустимо, він звернув увагу на пораду свого лікаря та провів решту життя, розмірковуючи над тим, наскільки жахливе життя у в’язниці. Хіба це допомогло йому звільнитися? Звичайно ні! Це могло лише збільшити його бажання втекти, але воно в нього вже й так було. Він повинен був концентруватися на тому, ЯК йому втекти, але він весь свій час витрачав на питання, ЧОМУ йому потрібно це зробити, що заважало йому діяти й тим самим ускладнювало досягнення мети.

У випадку графа ситуація цілком зрозуміла. Чому ж при розгляданні алкогольної проблеми виникають такі труднощі? Тому що є подвійна функція свідомості алкоголіка: як ув’язненого та в’язничного. Ув’язненого представляє та частина мозку, яка прагне розв’язати проблему. В’язничного – інша частина, яка заважає нам зосередитися на цьому. Оскільки обидві частини належать до того самого мозку, нам здається, що, якщо ми зосередимо всі свої зусилля на стражданнях ув’язненого, ми примусимо в’язничного його відпустити.

Нічого страшного, якщо ви визнаєте цю думку дещо незрозумілою. Ви б не стали читати мою книгу, якби уже мали розв’язок вашої проблеми. Ми знаємо, що у світі існують мільйони людей із тією самою проблемою. Люди відчайдушно намагаються контролювати своє вживання алкоголю, але неспроможні це зробити. То давайте визнаємо без зайвих питань той факт, що, поки ви не знайдете розв’язку, ви будете так само надійно ув’язненим, як і граф Монте-Кристо. Чи потрібно було графу розповідати про жахи в’язничного життя? Чи треба людині, яка втратила родину та роботу, писати список? Вона вже втратила всю самоповагу, і останнє, що їй залишилося зробити, – сказати собі, яка вона дурна або хистка. Становище не покращується, коли лікар сипле на рани сіль, кажучи те, що пацієнт і так прекрасно знає.

Є три основні висновки, які я хотів би підсумувати в цьому розділі.

Єдиний вихід – усунути фактори, які заважають нам контролювати споживання алкоголю. Які це фактори? В основному ми вважаємо, що алкоголь необхідний для того, щоб із задоволенням відсвяткувати вечірку та/або подолати стреси та напруження життя. Можливо, ви гадаєте, що ці фактори усунути неможливо. Подивимось. Пам’ятайте, ви повинні бути об’єктивними. Але якщо ви впевнені, що їх неможливо усунути, тоді легко зрозуміти, чому людям так важко кинути пити або контролювати вживання алкоголю.

Прийміть простий і безперечний факт, що при невдалій спробі втриматися від випивки або знизити дозу спиртного ви знаходитесь в такому самому надійному ув’язненні, як і граф Монте-Кристо.

Найгірше, що можна зробити для людини, яка досягла глибин відчаю, – це ще раз нагадати їй, яка вона дурна та хистка. Це тільки ускладнює проблему.

Тож давайте відкинемо всі негативні думки! Якщо ви відчуваєте себе дурним, хистким та вам бракує самоповаги, негайно припиніть критикувати себе. Ви не скоїли злочину. Ви не більш винні, ніж решта 90 % ув’язнених у тій самій в’язниці чи ніж муха, що слідує своїм природним інстинктам. І пам’ятайте – якщо ви на дні, у вас є однісінький вихід. Для вирішення своєї проблеми раз і назавжди графу Монте-Кристо був потрібний ключ від в’язниці. А ви вже маєте цього ключа. Дотримуйтеся моїх вказівок, і також зможете звільнитися – негайно та назавжди. Незважаючи на те що алкоголь – хімічна речовина, яка спричиняє фізичний ефект, проблема вирішується суто на психологічному рівні.

ЦЕЙ КЛЮЧ – ЛЕГКИЙ СПОСIБ!

До речі, ви чули щось про найновіший засіб? Він називається

ЗБУДЖЕННЯ.