Читать книгу Пантеон Cвободи. Книга друга. Розквіт імперії - Аліна Максакова - Страница 7
Розділ І. У Парижі
5. Sic itur ad astra[11]
ОглавлениеПодії 2 грудня відгукнулися у світі грізним відлунням, не залишивши байдужими його скромних мешканців. Це була буря, яку не порівняти ні з чим. Це було грандіозне народження слави і марнославства, величі та самовідданості, яке раніше можна було спостерігати тільки під час розпалу святкувань в античному Римі. Це була, мабуть, одна з найважливіших подій французької історії, і вона примушувала говорити про себе всюди…
Жодне місто, країна, материк ще не справляв такого шокуючого враження; враження, яке вселяло жах і трепет одній половині планети, а іншій – захоплення і задоволення.
Той знаменний день багатьом здавався зоряною вершиною Франції, а тому лякав і, разом з тим, приковував зачаровані погляди усіх держав і народів.
Цей день був наповнений пишністю та протиріччями, невідомістю про долю, яка чекає Францію, – таким був день коронації Наполеона Бонапарта!..
Париж гудів, сформувавшись повністю в єдину хаотичну процесію…
О, то було видовище гідне уваги! Тисячі людей, «озброєних» квітами і триколорами, вийшли на вулиці, щоб вітати кортеж їх новоявленого монарха. Вони були схвильовані та щасливі від такої важливої події, що, якби Бонапарт вирішив зараз зупинити карету і вийти, люди пронесли б його на руках по всьому місту…
Проте хід пишно прикрашених «берлін» уперто просувався вперед, поки не став біля самих східців головного собору держави; тим собором був велетень Нотр-Дам-де-Парі.
Натовп в якийсь момент затамував подих…
Перед ним постали перші особи країни – спочатку маршали, найвідомішими з яких були мсьє Дюрок[12], Бернадотт[13], Періньйон[14], Ожеро, Лефевр[15], Бессьєр[16], потім міністри і генералітет (серед них і мені випала честь знаходитися).
І, нарешті, у супроводі своєї дружини Жозефіни на паперть зійшов Наполеон. Його прекрасне вбрання, виконане у червоних і білих тонах і вишите золотом, сяяло на сонці; багатий одяг політичних і військових діячів супроводу, доповнював той блиск.
Наполеон обвів палаючим поглядом громадян, які несамовито вітали його, виголосив урочисту промову і під грім оплесків і схвальних вигуків, увійшов до храму. Ледве він пересік поріг, як його зустріли декілька кардиналів і провели до Папи Пія VII, котрий спеціально приїхав із Ватикану, щоб помазати Бонапарта на королівство. Пій, поважно сидячи в центрі хору, – головного місця цього шанованого усіма собору, – почав церемонію коронації.
Стоячи коло вівтаря, Наполеон поклав праву руку на Євангеліє і вимовив клятву у вірності французькому народові та його інтересам. Коли закінчилась церемонія присяги, Наполеон взяв із рук Папи Римського корону і власноруч одягнув її на свою голову, порушивши цим канонічні традиції. Папа Римський повинен був одягнути корону на голову Наполеона. І я подумав, що це погана прикмета, і як складеться доля нашої любої Франції у майбутньому. У ту незабутню хвилину герольд проголосив: «Найясніший імператоре Наполеоне, наш государю, коронований і зведений на трон! Vive L’Empreur![17]».
На ті слова пролунали радісні вигуки усіх присутніх…
Моє серце билося скажено, а в голові невпинно звучало: «На моїх очах вершиться найбільша епохальна подія!»…
Уперше з вуст зірвалося полегшено і в той же час гордо: «Віват Імператор!»…
12
Мішель Дюрок – герцог Фріульский, гран-маршал (обер-гофмаршал) при дворі імператора Наполеона Першого.
13
Жан-Батист Жюль Бернадотт (Карл ХІV Юхан) – король Швеції і Норвегії, князь Понтекорво, маршал при дворі Наполеона Першого.
14
Катрін-Домінік Періньйон – маршал при дворі Наполеона Першого, а пізніше, після переходу на сторону Бурбонів, маркіз і мер Парижу.
15
Франсуа Жозеф Лефевр – герцог Данцизський, маршал при дворі Наполеона Першого.
16
Жан – Батист Бессьєр – герцог Істрійський, маршал при дворі Наполеона Першого, командуючий кінною гвардією Великої армії.
17
Vive L’Empreur! – (франц.) Слава Імператору!
