Читать книгу Пантеон Cвободи. Книга друга. Розквіт імперії - Аліна Максакова - Страница 8

Святкування нерідко є збудливим для народу.

Париж вже декілька діб бурхливо радів правлінню Наполеона, гримів піснями, танцями і поодинокими артилерійськими залпами. Його околиці теж гомоніли гучними вигуками численних військових загонів і брязчанням залізної зброї. Війська безупинно стягувалися до Булоні.

І якщо ті солдати знали про стан справ, мирні громадяни про те, що діється насправді, могли лише роздумувати і здогадуватись, не маючи на руках жодних фактів.

Чи могли вони знати про те, що над їх головами знову нависла смертельна військова загроза? Чи могли вони здогадуватися про те, що за межами їхніх уявлень готуються до майбутньої сутички Європа й Франція? Чи могли вони припустити, що над їх головами вже утретє був занесений меч могутніх ворогів?

Неінформованістьдо пори, до часу була захистом їхнім від жорстокості, яка розігрувалася силами коаліції, немов шахова партія…

І скільки ж пішаків повинно було полягти в цій грі? Хто зробить перший хід? Чий король буде загнаний у глухий кут?..

Так, невідомість іноді є рятівною…

Але чи могла вона допомогти тим мосьє, котрих тижнями муштрували в війскових таборах? Адже, як-не-як, мало не всі вояки встигли побувати на справжніх ратних полях, де киплять військові пристрасті, багатьом з них життя при найближчій же нагоді подасть страшні уроки.