Читать книгу Фундація - Айзек Азімов - Страница 7

Ґаал не дотримався обіцянки. Наступного ранку він прокинувся від приглушеного дзвінка внутрішнього зв’язку. Ґаал відповів, і голос портьє, так само тихий і сповнений протесту, повідомив йому, що він за наказом Комісії громадської безпеки перебуває під вартою. Ґаал кинувся до дверей і виявив, що вони вже не відчиняються.

Він міг лише одягнутися й чекати.

За ним прийшли й повели в інше місце, але однаково це було затримання. Йому дуже ввічливо ставили питання. Усе було дуже цивілізовано. Ґаал пояснив, що він провінціал із Синнаксу, що вчився в таких і таких закладах і отримав ступінь доктора математики за такі-то дослідження. Він подав резюме на посаду в проекті доктора Селдона й був прийнятий. Знову й знову переповідав ці деталі; а вони знову й знову поверталися до питання про те, як він приєднався до проекту Селдона. Як про нього почув, якими мають бути його обов’язки, які таємні інструкції він отримав, у чому суть проекту?

Ґаал відповідав, що не знає. Що не отримував жодних таємних інструкцій. Він – науковець і математик. Його не цікавить політика.

Нарешті ввічливий слідчий запитав:

– Коли буде знищено Трентор? Ґаал завагався.

– Я не можу сказати про це, виходячи з моїх власних знань.

– А хто може сказати?

– Як я можу говорити за інших? – Ґаал відчув увагу до своєї особи, надмірну увагу.

Слідчий сказав:

– Хтось говорив вам про таке знищення, з’ясовував якусь конкретну дату? – А коли юнак завагався, продовжив: – За вами стежили, докторе. Ми були в аеропорту, коли ви приїхали. На оглядовій вежі, коли ви чекали на своє призначення; і, звичайно ж, нам вдалося підслухати вашу розмову з доктором Селдоном.

– Тоді ви знаєте його погляди на це питання, – відповів Ґаал.

– Можливо. Але ми хотіли б почути це від вас.

– Він вважає, що Трентор буде знищено через три століття.

– Він довів це… ммм… математично?

– Так, довів, – зухвало відповів Ґаал.

– Припускаю, ви вважаєте ці дані правильними.

– Якщо доктор Селдон ручається за них, то вони правильні.

– Тоді ми повернемося.

– Почекайте. Я маю право на адвоката. Я вимагаю дотримання моїх прав як громадянина Імперії.

– Ми їх дотримаємося. Захисник невдовзі з’явився.

Увійшов високий чоловік – настільки худий, що мимоволі виникало запитання, чи вміщається на його обличчі усмішка.

Ґаал підвів голову. Він почувався розбитим і пригніченим. З ним стільки всього сталося, а він не пробув на Тренторі ще й тридцяти годин.

Чоловік відрекомендувався:

– Я Лорс Авакім. Доктор Селдон направив мене бути вашим представником.

– Правда? Ну тоді слухайте. Я вимагаю негайного звернення до Імператора. Мене безпідставно затримали. Я ні в чому не винен. Ні в чому. – Він ляснув долонями по колінах. – Ви повинні негайно організувати слухання справи в присутності Імператора.

Авакім ретельно викладав на стіл вміст пласкої течки. Якби Ґаал мав бажання, він би впізнав юридичні бланки «Целомет», схожі на тонкі металеві стрічки, які можна було вставити в маленьку особисту капсулу.

Крім того, міг би впізнати кишеньковий диктофон.

Не звертаючи уваги на емоції Ґаала, Авакім урешті-решт підвів голову.

– Комісія, звичайно ж, записуватиме нашу розмову за допомогою шпигунського променя. Це протизаконно, але вони все одно це зроблять.

Ґаал скреготнув зубами.

– Однак, – продовжив Авакім, неквапливо присівши, – диктофон, який ви бачите на столі, схожий на абсолютно звичайний диктофон і добре виконує свої обов’язки, крім того, має додаткову властивість глушити сигнал шпигунського променя. Це те, що вони не відразу виявлять.

– То я можу говорити.

– Звичайно.

– Тоді я хочу слухань у присутності Імператора.

На обличчі Авакіма з’явилася крижана посмішка – виявилося, що для неї все ж таки є місце. Шкіра на його щоках зморщилася достатньо, щоб посміхнутися.

– Видно, що ви з провінції.

– Але я все ж громадянин Імперії. Такий самий, як ви або будьхто з цієї Комісії громадської безпеки.

– Безумовно, безумовно. От тільки ви – як провінціал – маєте помилкові уявлення про життя на Тренторі. Тут немає ніяких слухань у присутності Імператора.

– А до кого ще можна звернутися після цієї Комісії? Є якась процедура?

– Ні до кого. На практиці тут не існує жодного захисту. Офіційно ви можете звернутися до Імператора, але жодних слухань не буде. Розумієте, сьогоднішній Імператор – це не Імператор з династії Ентунів. Боюся, що Трентор – у руках аристократичних родин, з представників яких і складається Комісія громадської безпеки. Це одна з тих подій, перебіг яких добре передбачений психоісторією.

– Справді? – спитав Ґаал. – У цьому випадку, якщо доктор Селдон може передбачити історію Трентора на триста років уперед…

– Він може передбачити її на п’ятнадцять століть уперед.

– Хай буде п’ятнадцять століть. Але чому ж він учора не передбачив події цього ранку й не попередив мене? Вибачте. – Ґаал присів і опустив голову на одну зі спітнілих долонь. – Я добре знаю, що психоісторія – це статистична наука й не може передбачити долю окремо взятої людини хоч би з якою точністю. Зрозумійте мене, я засмучений.

– Але ви помиляєтеся. Доктор Селдон припускав, що вас заарештують сьогодні вранці.

– Що?

– Мені дуже шкода, але це правда. Комісія дедалі ворожіше ставилася до його діяльності. Нові люди, які приєднувалися до групи, відчували все більше перешкод. Графіки показали, що в наших інтересах тепер довести питання до кульмінаційного моменту. Сама Комісія реагувала дещо повільно, тому доктор Селдон відвідав вас учора, щоб змусити її прискоритися. Жодної іншої причини в нього не було.

У Ґаала перехопило подих:

– Я обурений…

– Будь ласка, не треба. Це було необхідно. Вас обрали без будьяких особистих причин. Ви повинні розуміти, що плани доктора Селдона, які він розробляв з усіма математичними обрахунками понад 18 років, включають усі можливі варіанти розвитку подій з усіма значними ймовірностями. Це одна з них. Мене послали лише для того, щоб запевнити вас, що вам не треба боятися. Усе закінчиться добре: для проекту – майже напевно, для вас – із найбільшим ступенем вірогідності.

– Назвіть цифри, – зажадав Ґаал.

– Для проекту понад 99,9 %.

– А для мене?

– Мені сказали, що ця ймовірність дорівнює 77,2 %.

– Тобто я маю більш ніж один шанс із п’яти бути засудженим до тюремного ув’язнення або смерті.

– Імовірність останнього варіанта складає менше відсотка.

– І то правда, що таке для розрахунків одна людина… Приведіть до мене доктора Селдона.

– На жаль, не можу. Його самого заарештували.

Двері відчинилися. Ґаал не встиг навіть скрикнути. До камери зайшов охоронець, наблизився до столу, узяв диктофон, оглянув його з усіх боків і поклав у кишеню.

Авакім спокійно сказав:

– Мені буде потрібен цей інструмент.

– Ми, адвокате, дамо вам інший. Такий, що не випромінює статичне поле.

– У такому випадку моя розмова завершена. Ґаал глянув йому вслід і залишився один.