Читать книгу Фундація - Айзек Азімов - Страница 8

Судовий процес (Ґаал припускав, що це саме він, хоча це дійство було мало схоже на ті складні юридичні процедури, про які він читав) тривав недовго.

Минав третій день. Однак Ґаалові вже було важко згадати, як усе починалося.

Його самого дзьобали мало. Важка артилерія тренувалася на докторі Селдоні. Проте він був незворушним. Для Ґаала він став єдиною точкою стабільності, що ще залишилася в цьому світі.

Публіка була нечисленною – переважно барони Імперії. Пресу та громадськість на засідання не допустили, і були великі сумніви, що багато сторонніх людей знали про процес над Селдоном. Усе відбувалося в атмосфері відвертої ворожості до підсудних.

П’ятеро членів Комісії громадської безпеки сиділи за столом на підвищенні. Багряно-золоті мантії та щільно посаджені блискучі пластикові кашкети свідчили про їхні суддівські посади. У центрі – Головний Комісар Лінг Чен. Ґаал ніколи не бачив такого визначного лорда й спостерігав за ним із захопленням. Протягом усього процесу Чен не сказав майже нічого. Він сидів з таким виглядом, що було зрозуміло – розмовляти тут він вважає нижче за свою гідність.

Адвокат Комісії звірився зі своїми записами та продовжив допит Селдона, який все ще сидів на лаві підсудних:

Питання. Що ж, докторе Селдон, розберімося. Скільки людей на цей час бере участь у вашому проекті?

Відповідь. П’ятдесят математиків.

П. Включно з доктором Ґаалом Дорніком?

В. Доктор Дорнік – п’ятдесят перший.

П. О, то виходить, що їх п’ятдесят один? Подумайте добре, докторе Селдон. Може, їх п’ятдесят два або п’ятдесят три? А то, може, і більше?

В. Доктор Дорнік ще офіційно не зарахований до штату моєї організації. Коли буде зарахований, тоді буде п’ятдесят один. Наразі їх п’ятдесят, як я й казав.

П. А їх не може бути близько ста тисяч?

В. Математиків? Ні.

П. Я не казав про математиків. Якщо брати фахівців різних галузей, то у вас працює сто тисяч людей?

В. Так, у цьому сенсі ваша цифра може бути правильною.

П. Може бути? Я кажу, що це так і є. Я кажу, що кількість людей, які задіяні у вашому проекті, становить 98 572 особи.

В. Я вважаю, що ви додали сюди жінок і дітей.

П. (підвищуючи голос) Я хочу сказати, що їх 98 572. Тут немає про що сперечатися.

В. Я приймаю ці цифри.

П. (звіряючись із записами) Залишмо поки що це питання та перейдімо до іншого, яке ми вже обговорювали досить детально. Чи не могли б ви, докторе Селдон, повторити вашу думку щодо майбутнього Трентора?

В. Я казав і знову повторю, що протягом наступних трьох століть Трентор перетвориться на руїни.

П. Ви не вважаєте ваше твердження проявом нелояльності?

В. Ні, сер. Наукова істина знаходиться за межами лояльності і нелояльності.

П. Ви впевнені, що ваше твердження є науковою істиною?

В. Так.

П. На якій підставі?

В. На підставі математичних розрахунків психоісторії. П. Ви можете довести, що ваші розрахунки правильні? В. Лише іншому математику.

П. (з посмішкою) Ви заявляєте, що ваша істина має настільки езотеричну природу, що перебуває поза межами розуміння звичайної людини. Мені здається, що істина має бути яснішою, менш загадковою і відкритою до розуміння.

В. Для декого це не становить жодних труднощів. Фізика перетворення енергії – те, що ми нині називаємо термодинамікою, – була викладена ясно й спрацьовувала упродовж всієї історії людства, аж від міфічних часів, але й тепер напевно знайдуться ті, хто вважатиме за неможливе створити механічний двигун. У тому числі й люди з високим інтелектом. Я сумніваюся, чи шановні члени Комісії…

У цей момент один із членів Комісії нахилився до адвоката. Його слів не було чути, але в шипінні голосу відчувалася певна різкість. Адвокат почервонів і перервав Селдона.

П. Ми тут, докторе Селдон, не для того, щоб слухати промови. Припустімо, що ви довели свою точку зору. Я припускаю, що ви хотіли використати свої прогнози для того, щоб підірвати громадську довіру до імператорського уряду й переслідували власні цілі!

В. Це не так.

П. Дозвольте мені припустити, що ви маєте намір стверджувати, що період часу, який передуватиме так званій загибелі Трентора, буде наповнений різноманітними заворушеннями.

В. Правильно.

П. І шляхом простого передбачення ви збираєтеся викликати їх, уже маючи армію зі ста тисяч осіб.

В. По-перше, це не так. А навіть якби це й було правдою, просте розслідування доведе, що з цього числа людей ледь набереться десять тисяч чоловіків призовного віку, з яких ніхто не вміє поводитися зі зброєю.

П. Ви працюєте на когось як агент?

В. Мені ніхто не платить, містере адвокат.

П. Ви абсолютно безкорисливий? Служите науці?

В. Так.

П. Тоді дозвольте нам зрозуміти як? Докторе Селдон, чи можна змінити майбутнє?

В. Звичайно. Це приміщення суду може вибухнути в наступні кілька годин, а може й не вибухнути. Якщо це сталося б, то в майбутньому, без сумніву, відбулися б певні незначні зміни.

П. Докторе Селдон, ви ухиляєтеся від відповіді. Чи можна змінити загальну історію людської раси?

В. Так.

П. Легко?

В. Ні. З великими труднощами.

П. Чому?

В. Психоісторичний рух планети, переповненої людьми, створює величезну інерцію. Для того, щоб змінити його напрямок, він мусить зустріти щось, що має таку саму інерцію. Або в процесі має брати участь багато людей, або якщо їхня кількість невелика, то для змін знадобиться величезний проміжок часу. Розумієте мене?

П. Гадаю, що так. Трентор не буде знищений, якщо велика кількість людей вирішить робити все, щоб цього не сталося.

В. Так.

П. Ця кількість – приблизно сто тисяч осіб?

В. Ні, сер. Це занадто мало. П. Ви впевнені?

В. Врахуйте, що Трентор має населення понад сорок мільярдів. Візьміть до уваги, що цей напрямок руху веде до загибелі не лише Трентора, а й Імперії загалом, а в Імперії проживає близько квінтильйона людей.

П. Розумію. Тоді, можливо, ці сто тисяч людей можуть змінити цей напрямок, якщо вони та їхні нащадки працюватимуть протягом трьохсот років.

В. Боюся, що ні. Триста років – це замало.

П. Ага! У цьому випадку, докторе Селдон, ось який висновок можна зробити з ваших міркувань. Ви зібрали сто тисяч осіб у рамках вашого проекту. Цих людей недостатньо, щоб змінити історію Трентора протягом трьохсот років. Іншими словами, вони не можуть запобігти його знищенню хоч би що робили.

В. На жаль, ви маєте рацію.

П. А з іншого боку, ваші сто тисяч осіб не мають жодних незаконних намірів.

В. Абсолютно правильно.

П. (повільно і з задоволенням) У такому випадку, докторе Селдон, добре подумайте про те, щоб дати нам осмислену відповідь, яку ми хочемо почути. Яку мету ставлять перед собою ваші сто тисяч осіб?

Голос адвоката ставав усе різкішим. Він розставляв пастку; заганяв Селдона в кут, підступно позбавляючи його будь-якої можливості відповісти.

У залі зростав гул від розмов. Він охопив ряди публіки та вдерся навіть поміж членів Комісії. Вони нахилялися одне до одного у своїх багряно-золотих мантіях, лише Головний Комісар залишався незворушним.

Гарі Селдон зберігав спокій. Він чекав, доки балаканина в залі припиниться.

В. Мінімізувати наслідки цього руйнування.

П. Що саме ви маєте на увазі?

В. Усе просто. Знищення Трентора не є подією в собі, ізольованою в схемі людського розвитку. Це буде кульмінація складної драми, що почалася кілька століть тому й темп якої безперервно зростає. Я маю на увазі, джентльмени, майбутній занепад і падіння Галактичної Імперії.

Тепер гул перетворився на глухе ревіння. Адвокат, на якого ніхто не звертав уваги, кричав:

– Ви відкрито заявляєте, що… – і зупинився, бо крики «Зрада!», які пролунали із зали, показали, що крапку поставлено без офіційних заяв.

Головний Комісар повільно підняв молоток та опустив його. Звук був схожий на удар гонга. Коли луна від нього затихла, припинився й гул публіки. Адвокат набрав повні груди повітря.

П. (театрально) Ви розумієте, докторе Селдон, що говорите про Імперію, яка вистояла дванадцять тисяч років і пройшла крізь перипетії різних поколінь, в основі якої лежать добрі наміри та любов квадрильйона людських істот?

В. Я знаю і про історію, і про теперішній стан Імперії. Не маючи на меті виказати жодну неповагу до інших, я можу заявити, що розбираюся в цих питаннях краще, ніж будь-хто з тут присутніх.

П. І ви передбачаєте її загибель?

В. Це передбачення, зроблене за допомогою математичних розрахунків. Особисто в мене така перспектива викликає жаль. Навіть якби Імперію визнали чимось поганим (я так не вважаю), стан анархії, що охопить Галактику після її падіння, буде набагато гіршим. Саме з цією анархією й покликаний боротися мій проект. Падіння Імперії, джентльмени, це грандіозний процес, із яким усе ж боротися нелегко. Воно продиктоване зростанням бюрократії, зникненням ініціативи, заморожуванням привілейованої касти, утратою допитливості та сотнею інших чинників. Як я вже сказав, це відбувалося протягом століть і цей рух надто масивний, щоб його зупинити.

П. Але хіба не очевидно для кожного, що Імперія сильна, як ніколи?

В. Для вас має значення видима міць. Здавалося б, так триватиме вічно. Однак, містере адвокат, стовбур гнилого дерева має всі ознаки могутності, доки його не розірве навпіл буря. Буря й зараз свистить, вигинаючи гілки Імперії. Послухайте за допомогою психоісторії, і ви почуєте цей звук.

П. (нерішуче) Докторе Селдон, ми тут не для того, щоб слух…

В. (упевнено) Імперія зникне, і всі її блага разом з нею. Накопичені нею знання зруйнуються, і зникне весь порядок, який вона встановила. Міжзоряні війни будуть нескінченними; міжзоряна торгівля занепадатиме; населення буде скорочуватися; світи будуть утрачати зв’язок з основною частиною Галактики. І такою ситуація залишатиметься…

П. (тихий голос серед загальної тиші) Назавжди?

В. Психоісторія, яка може передбачити падіння, може робити заяви й щодо прийдешніх темних віків. Як уже було сказано, джентльмени, Імперія існує дванадцять тисяч років. Темні віки, що прийдуть їй на зміну, триватимуть не дванадцять, а тридцять тисяч років. Виникне Друга Імперія, але між нашою цивілізацією та її виникненням тисяча людських поколінь проживе в стражданнях. Ми повинні боротися з цим.

П. (трохи опанувавши себе) Ви самі собі суперечите. Раніше ви казали, що не можете запобігти знищенню Трентора, а отже, імовірно, і падінню – так званому падінню – Імперії.

В. Я зараз не кажу, що ми можемо запобігти падінню. Але ще не пізно скоротити той період руїни, що прийде за ним. Джентльмени, тривалість анархії можна скоротити до одного тисячоліття, якщо моїй групі дозволять діяти зараз. Ми переживаємо складний момент в історії. Величезну масу подій, що на нас насуваються, можна трохи відхилити – лише трохи, більше ми не зможемо – але цього буде достатньо, щоб прибрати двадцять дев’ять тисяч років страждань в історії людства.

П. Як ви пропонуєте це зробити?

В. Зберігши знання, що накопичені людською расою. Сума людських знань перевищує можливості однієї людини або й тисячі людей. Коли буде зруйновано суспільний устрій, наука розіб’ється на мільйони фрагментів. Окремі люди будуть володіти надзвичайно крихітними фрагментами знання. Вони будуть марними й самі по собі не приноситимуть жодної користі. Ці безглузді окрайці професійних знань не будуть передаватися. Вони загубляться серед поколінь. Але якщо ми зараз підготуємо гігантський звід усіх знань, вони ніколи не будуть утрачені. Прийдешні покоління спиратимуться на них і їм не потрібно буде заново відкривати їх для себе. За одне тисячоліття можна буде виконати роботу, на яку пішло б тридцять тисяч років.

П. Усе це…

В. Увесь мій проект; усі мої тридцять тисяч чоловік зі своїми дружинами та дітьми присвячують себе підготовці «Галактичної енциклопедії». Вони не завершать її до кінця свого життя. Я навіть не доживу до того, щоб побачити, коли почнеться її видання. Але на момент падіння Трентора енциклопедія буде завершеною і її примірники будуть у кожній великій бібліотеці Галактики.

Молоток Головного Комісара піднявся й упав. Гарі Селдон залишив трибуну й тихо зайняв своє місце поряд із Ґаалом.

Він усміхнувся й сказав:

– Як вам подобається ця вистава? Ґаал відповів:

– Ви захопили їхню увагу. Але що буде далі?

– Вони оголосять перерву в суді та спробують дійти зі мною згоди.

– Звідки ви знаєте? Селдон відповів:

– Буду чесним, не знаю. Усе залежить від Головного Комісара. Я вивчав його протягом багатьох років. Я спробував проаналізувати свої розробки, але ви знаєте, наскільки ризиковано вводити примхи однієї особи в психоісторичні рівняння. Однак я маю сподівання.