Читать книгу Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер - Страница 12

Пам’ятаєте, що ви дізналися в попередньому розділі про «вашу оригінальну сутність»? Тепер уявіть, що талановита дитина – ви – зростали в родині, у котрій:

• до вас ставилися так, як до того, хто має унікальний дар, який люблять і поважають…

• казали, що можна робити все, чого прагне душа, – і що вас при цьому будуть любити й захоплюватися вами незалежно від ваших уподобань…

• вам насправді допомагали й заохочували до того, щоб з’ясувати, чим ви хочете займатися, – пояснюючи при цьому, як цього досягти…

• заохочували вас досліджувати всі ваші таланти й захоплення, навіть якщо вони змінювалися кожного дня…

• дозволяли вам скаржитися, коли щось ішло не так, і співчували замість того, щоб переконувати кинути все…

• ви отримували допомогу, коли щось було вам не до снаги, – без дорікань…

• поряд із вами були переможці, які раділи вашим успіхам.

Чим би, на вашу думку, ви тоді займалися зараз? Чого б ви вже досягли? Якою б людиною були?

Відкиньте всі обмеження! Сягайте думкою так далеко й високо, як хочете. Мені потрібна зараз ваша найбільша, найсміливіша мрія, яку б ви здійснили, коли б усе було на вашому боці. Якщо ви справді вважаєте, що могли б стати президентом, так і скажіть. Зрештою, ми зараз говоримо про те, «що, якби…» Усі правила «реальності», «можливостей» чи «скромності» – навіть закон гравітації, якщо він вам заважає, – треба відкинути на час виконання цієї вправи. Ми подбаємо про це згодом. Просто зараз я хочу, аби ваша уява звільнилася й полетіла якомога далі в тому напрямку, який вона обере.

Ви можете відчути біль тієї миті, коли усвідомите, як багато могли б зробити за інших обставин. Але, попри такі неприємні відчуття, це добрий знак. Це означає, що ви починаєте цінувати й поважати себе – а без цього ви ніколи не дізнаєтеся, скільки всього ще вам під силу. Тому дозвольте гніву та болю позичити вашій уяві зухвалі крила. Ваша здатність діяти залежатиме від здатності мріяти, тож доведіть, що принаймні це вміння лишилося цілим і неушкодженим.

Ким би ви могли бути?

Я б стала відомою кінозіркою, якій би так обридла слава, що я б уже давно покинула цю кар’єру!

Ось іще низка відповідей абсолютно «звичайних» людей:

«Я була б чи то Джуді Коллінз[8], чи то президентом якої-небудь великої корпорації».

«Я став би фантастично багатим».

«Видатним хірургом».

«Сарою Бернар нашого часу».

«У мене була б власна компанія».

«Став би журналістом-міжнародником і мандрував би по всьому світу».

«Працювала б у керівництві місцевого відділу освіти».

«Я був би архітектором».

«Усесвітньо відомим органістом».

«Телеведучою».

«Це дуже нескромно з мого боку, але я б стала президентом компанії „Дженерал Міллз“[9]».

Хвилинку уваги! Я попросила вас відкинути скромність, однак ця жінка сказала: «…дуже нескромно». Це прикметна жіноча риса: варто нам зізнатися, що ми маємо великі мрії чи амбіції, нас охоплює почуття ніяковості або провини. Покажіть мені чоловіка, який відчуває, що це «нескромно» – досягти вершин будь-якого бізнесу чи професії! Не треба обов’язково мріяти про те, аби стати телезіркою чи президентом корпорації. Відкрити квіткову крамницю або навчитися грати на гітарі – це теж непогано як для мрії, але якщо це те, чого ви справді прагнете, не вибачайтеся!

«Я б знімав фільми, подорожував світом, записав кілька хітів».

«Позмагалася б із самою Марією Кюрі».

«Став би триразовим олімпійським чемпіоном».

«Упевнена, була б не гіршою ведучою, ніж Джонні Карсон[10]».

«Видала б роман, грала б на фолк-гітарі та барабані, вивчала б пантоміму, мову жестів, а заразом іспанську та японську мови!»

«Знала б кілька мов і працювала б перекладачем в ООН».

«Заснувала б та очолила дуже незвичайний текстильний центр, де б не лише виготовляли тканини й створювали візерунки, але й навчали людей цієї справи. Або ж стала художником. Чи антропологом. А може, на додачу, співала б народні пісні двадцятьма мовами».

Так. Усе це свідчить про те, що кожен із нас, принаймні потенційно, – «людина Відродження»; що в глибинах нашого мозку криється набагато більше можливостей, аніж ми усвідомлюємо.

Тепер подивіться на свою відповідь. Чи були ви настільки ж безстрашні, як люди, мрії яких я щойно згадала?

Вивчіть свою відповідь уважно. Я маю бути впевнена, що ви не стримували себе, задовольнившись чимось «можливим» чи «реалістичним». Якщо ви це робили, зупиніться й подумайте про вищі цілі. Згадайте, що це фантазія. Ми говоримо про те, ким би ви могли стати за умови наявності оточення, яке б любило, заохочувало й навчало вас, середовища, яке було б спрямоване на те, щоб плекати ваш геній. Я впевнена, ви могли б досягти фантастичних результатів. Ви все ще хочете цим займатись? Або багатьма іншими справами, які так само цікаві й грандіозні? Ви досі можете це собі дозволити.

Мені байдуже, скільки вам років або який у вас минулий досвід чи нинішні обставини: ви все ще здатні робити, мати й бути тим, ким ви справді хочете. Як цього досягти? Створити навколо середовище, де виростають переможці, просто зараз.