Читать книгу Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер - Страница 17

Ця вправа має два варіанти: один – для екстравертів, другий – для інтровертів (ще одна цікава класифікація). Якщо у вас є трохи мужності, спробуйте версію № 1. Якщо ви сором’язливі, але наділені багатою уявою, вам буде зручніше працювати з версією № 2.

Версія № 1: Слава похвалі!

Візьміть аркуш та ручку (ніяких олівців і гумок!) і попросіть людину, яку ви любите і якій довіряєте: друга, чоловіка чи дружину, коханого або дитину – протягом трьох хвилин розповісти вам про ваші найкращі якості. А ви записуйте – слово в слово. Це буде ваша позитивна платівка, отже, зробіть усе як слід.

Не дозволяйте вашому співрозмовнику відбутися фразами на кшталт: «Ти милий, чудовий» тощо. Це єдиний вид похвали, який більшість із нас чула раніше, і користі з неї мало. Вам необхідно почути щось на зразок: «У тебе дивовижна уява», «Мене вражає твоє вміння чітко висловлюватися, а нестримна енергія надихає», «Ти готовий допомогти кожному побачити світ у нових, яскравих барвах». Або: «Ти знаєш, що прекрасно рухаєшся? Ти така граційна – і при цьому добра й щедра. Ти можеш достукатися до серця будь-якої людини – і допомогти. Ти здатна втішити кожного, хто потрапить у біду». Це не лестощі, а інформація.

Точна, вдумлива похвала – рідкісне явище в нашому суспільстві. А так не має бути. Вона потрібна нам усім, і ми всі залюбки готові дати її – просто ніхто ніколи не казав нам, що це нормально. Що ж, я кажу вам це зараз. Усім потрібна практика як для того, щоб хвалити, так і для того, щоб сприймати похвалу. Тому після того, як ваш партнер розповів вам про ваші позитивні якості, поміняйтеся ролями. Є лише кілька простих правил, яких слід дотримуватись.

Для того, хто хвалить: Не дозволяйте критиці жодним чином прокрастись у вашу похвалу, навіть якщо вона «конструктивна» або доброзичлива й чуйна. (Це правило насамперед важливе для чоловіків, дружин і коханих; друзям рідше спадає на думку вдосконалювати одне одного.) Не треба казати: «Якби ти лише зняла окуляри й розпустила волосся, була б справжньою красунею» або «Може, хтось і скаже, що ти самовпевнений і впертий, але я думаю, що ти сильний і рішучий». Людина, яку ви хвалите, уже знає напам’ять увесь цей негатив про себе, і їй зовсім не треба повторювати його знову. Будьте чесними, але позитивними. Ви здивуєтеся, наскільки сильніше почнете цінувати близьку людину, висловивши те хороше, що бачите в ній.

Для того, кого хвалять: Хай як складно – хоч і приємно – це буде, три хвилини вам можна лише сидіти, слухати й занотовувати все, що вам говорять, як сумлінний секретар. Не перебивайте. Не сперечайтесь. І не намагайтеся подумки «знижувати вартість» кожного слова, яке чуєте. Ви завжди готові до критики й чекаєте на неї, але похвала підкрадається зненацька і здатна збити вас із ніг неочікуваним ударом. У когось мурашки забігають по спині, хтось навіть заплаче. Тому ви можете спробувати ухилитися від неї. Якщо ваш партнер говорить: «Ти дуже чутлива», – ви робите висновок: «Ну звичайно, тонкосльоза, слабка, істерична». Якщо вам кажуть: «У тебе розкішна фігура», – ви розумієте це як «товста». Не робіть цього. Сприймайте слова вашого партнера буквально – і обов’язково фіксуйте їх на папері, щоб не мати можливості щось переглянути, відредагувати або применшити згодом у вашій пам’яті.

Якщо вам справді настільки важко приймати похвалу «прямо в очі», можна виконати цю вправу в інакший спосіб. Наприклад, попросити вашого партнера записати слова самому. Інший варіант, навіть кращий, – покликати двох друзів, повернутися до них спиною і слухати, як вони обговорюють одне з одним ваші позитивні якості. Далі повернутися й посадити в «гаряче крісло» наступного «гравця».

Але якщо ви таки не в змозі попрохати когось повідомити вам гарні новини, є спосіб дізнатися про це самому.

Версія № 2: Створення групи підтримки

Правда в тому, що насправді ви знаєте свої позитивні риси. Коли вам випадає шанс розповісти про себе, вдягнувши безпечну маску – як в астрології, – це знання одразу виходить назовні. Вправа з кольором була, до речі, однією з цих масок. Говорячи від імені свого кольору, б’юсь об заклад, ви гордо перелічили всі його сильні, гарні та ніжні якості. Ви ж не обрали цей колір за те, що він бридкий чи одноманітний, правда? А цей колір – ви або принаймні життєво важлива частина вашого єства.

Час зірвати маски й визнати, що всі ці позитивні якості дійсно вам притаманні. Однак без допомоги обійтися важко. Як і кожній людині, вам потрібен позитивний зворотний зв’язок від когось, хто підтримує вас, аби почуватися вільним і не соромитися думати про себе добре. Можливо, ваша родина не знала, як забезпечити такий зв’язок у дитинстві. Але зараз ви виросли й можете подбати про це самі. Ви можете створити уявну ідеальну родину, яка стане вашою особистою групою підтримки. Саме вони розкажуть усе гарне про вас – те, що ви насправді знаєте, але не дозволяєте собі відкрито про це заявити.

Уява – надзвичайно потужний інструмент, який ми часто будемо використовувати в цій книжці. Зазвичай ми думаємо, що тільки письменники й казкарі здатні вигадувати персонажів і давати їм життя. Неправда! Це під силу кожній людині – і ми робимо це в наших снах. Я покажу вам, як свідомо використати цю здатність, аби втілити свої мрії.

Прийом, який ми застосуємо в цій вправі, має назву рольової гри. Удаючи з себе когось іншого: маму, тата, знаменитого бейсболіста, ескімоса, шпигуна, – ви відкриваєте глибші джерела інформації й розумієте, що вам насправді відомі такі речі, про знання яких ви раніше не здогадувалися. Зараз вам потрібно уявити себе дуже особливими людьми, котрі з любов’ю дивляться на вас і говорять, що вони бачать.

Подумайте кілька хвилин, аби визначити чотирьох або п’ятьох людей, яких би ви хотіли бачити членами вашої родини, – це може бути будь-хто: історичний діяч, літературний персонаж тощо. Майте на увазі, що мова йде про ідеальну родину, таку, яка відповідає визначенню «середовища, що є колискою переможців». Тобто це група людей, які цінують вашу індивідуальність, заохочують вас досліджувати всі ваші таланти й допомагають іти далі, коли ви натикаєтеся на перешкоди й занепадаєте духом. Не поспішайте, обдумайте все серйозно, тому що вам доведеться зустрічатися з цими людьми й надалі. Коли ви почнете працювати над досягненням справжньої мети, вони допоможуть відчути, що ви не самотні, що вас підтримує найкраще, обране товариство.

Обирайте людей, із якими у вас є певна спорідненість душ: людей, чиї ідеї або діяльність вам близькі, чий життєвий досвід або темперамент дозволить їм зрозуміти вас і співчувати вам (Кетрін Гепберн[13], наприклад, могла б сказати: «Я знаю, як воно – бути запальною»), людей, чиї обличчя ви любите. Вибір «родини» – це як вибір кольору: ви утверджуєте ваш стиль, ваше право формувати світ навколо вас. Кожного члена вашої родини ви оберете з певної вагомої причини.

Я обрала Альберта Ейнштейна, тому що він такий же добрий на вигляд, як мій дідусь, і тому що він мав проблеми з математикою в школі й працював звичайним клерком у патентному бюро, але був настільки захоплений своїми інтересами, що такі дрібниці ніколи його не зупиняли. Я також вибрала Бетті Девіс[14], адже вона сильна й водночас вразлива, самодостатня, кмітлива та дотепна, і я б хотіла мати її в спільниках у якійсь суперечці чи бійці! Серед інших моїх «улюбленців» – Марґарет Мід та офіціантка – подружка Еліс у фільмі «Еліс тут більше не живе».

Моя знайома письменниця обрала видатного австрійського поета Р. М. Рільке, який без мети мандрував Європою, постійно відчуваючи брак грошей та звертаючись по допомогу до друзів-аристократів, шукав натхнення й журився через свою неорганізованість та неприкаяність. Інші її «родичі» – Джон Кітс[15], Ґленда Джексон[16], Колетт[17] і Пеле[18] – їй просто подобається його усмішка!

Напишіть імена членів вашої «родини» на одному або двох аркушах, залишаючи досить вільного місця під кожним з імен. Тепер заплющте очі й уявіть, що ви один із цих людей і бачите себе – ніби ви заходите до кімнати. З точки зору цього «родича» подивіться на те, як ви рухаєтесь, як спілкуєтеся з людьми, як добираєте слова, який у вас вираз обличчя. Дивіться доброзичливо, з цікавістю, захопленням та любов’ю, так ніби ви спостерігаєте за вашою дитиною. Занотуйте всі позитивні якості, які бачите. Тільки позитивні! (Діє те саме правило, що і в першій версії вправи, і з тієї ж причини: вам не треба вкотре повторювати весь негатив про себе.)

Наприклад:

Ейнштейн: «Я бачу, що в Барбари гострий розум – швидкий, допитливий та багатогранний. У неї купа оригінальних ідей, і вона знає, як донести їх до інших. Вона говорить дуже чітко й вдало добирає слова. Вона чуйна, їй небайдужі люди, що її оточують. Мені подобається, як вона реагує на те, що відбувається навколо. Вона не стоїть осторонь. І дуже енергійна».

Коли ваш перший член родини сказав усе, що мав сказати, рухайтеся далі й починайте думати як наступний. Кожен має власну точку зору й помітить у вас різні позитивні якості. Зокрема:

Бетті Девіс: «Вона сильна, з почуттям гумору, так щиро й гучно сміється. Барбара не боїться життя. Вона добре співає – при цьому тужливо й ніжно, що контрастує з її силою та стійкістю». (Якби я описувала себе сама, мабуть, сказала б: «Я неорганізована, імпульсивна й забагато розмовляю». Для мене було маленьким шоком уперше подивитися на себе очима інших людей!)

Я вже розповідала вам про свій характер і життєвий досвід, отже, повірте: якщо я змогла це зробити, ви зможете.

Коли ви по черзі зіграли ролі всіх членів вашої «родини», прочитайте всі відповіді. Тепер у вас є вичерпний опис ваших позитивних якостей.

Здивовані?

Тепер залишилася тільки одна вправа для пошуку вашого стилю, яка допоможе вам дізнатися дещо корисне про себе, перш ніж зробити наступний крок – створити в уяві проект усього вашого життя.