Читать книгу Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер - Страница 21

Одним абзацом (але можна написати більше, якщо хочете) дайте відповідь на питання: у якому уявному середовищі ви могли б найкращим чином виявити себе? Більшість із нас ніколи не запитували себе про це, адже не думали, що це взагалі можливо. Для нас звичним є запитання на кшталт: «Як я можу вписатися в певне вже наявне середовище? Як я можу змінитись, аби пристосуватися до світу?» Ідучи до крамниці, ми сподіваємося, що нам підійде одяг, розвішаний на плічках. Якщо джинси надто довгі чи вузькі, ми вважаємо себе низькими на зріст чи надто товстими. Якби раптом виявилося, що в нас три руки, ми краще відрізали б одну, замість того щоб увічливо, але твердо наполягати, аби нам знайшли куртку з трьома рукавами.

Хоча б у своїй уяві спробуйте створити світ, який би відповідав вашим потребам. Уявіть середовище, ідеальне для когось із вашими нинішніми характеристиками, – світ, який настільки підходить саме вам, що ви можете реалізуватися в ньому якнайкраще, анітрохи не змінюючи при цьому себе. Дозвольте середовищу виконати всю роботу за вас.

Зараз я хочу зупинитися й уточнити свою термінологію. «Середовищем» я називаю не просто матеріальні речі. Звісно, було б чудово мати будинок із внутрішнім двориком, басейном та величезним каміном, а ще краще – ніжитися зараз під пальмою на Багамах. Однак я не хочу, аби ви зосереджували свою увагу на кольорі стін, кліматі чи рослинності, якщо це, звичайно, не є життєво важливим для вашого душевного стану. А таке може бути. «Середовище» для мене – насамперед ваше оточення: люди, яких ви б хотіли мати поряд; скільки часу вам необхідно для себе і скільки – для спілкування та взаємодії з іншими; якої допомоги ви потребуєте; якої реакції чекаєте на ваші ідеї.

Можливо, у вас є потреба в тому, аби вам кидали виклик… або просто вислухали. (У будь-якому разі вам необхідна повага.) Може, ви хотіли б стати вчителем і отримати шанс надихати ваших учнів або, навпаки, самі б хотіли опинитися в товаристві людей, які могли б навчити вас чогось нового й захопливого. Можливо, ви бажали б очолити велику компанію зі згуртованим колективом сумлінних, відданих працівників, готових виконати будь-які ваші вказівки. А може, вам краще працювати з колегами на рівних правах. Вибір за вами.

Фраза «Дозвольте середовищу виконати всю роботу за вас» означає в цій фантазії: «Не змінюйте себе!» Ба більше, не вдосконалюйте себе. Вдосконалюйте світ у такий спосіб, щоб ваші особисті якості перестали бути проблемою. Якщо ви ненавидите хатню роботу, не намагайтесь уявити, що ви більш дисциплінований чи терплячий. Уявіть вісім маленьких гномів, які всюди супроводжують вас і прибирають за вами! (Вигадайте будь-яку химеру – це ж фантазія.) Якщо ви неорганізовані, вам потрібно багато любові й турботи або ви сором’язливі чи схильні відкладати справи на потім, не вважайте ці риси «слабкостями», з якими слід боротися. Ставтеся до них як до проблем проектування, тобто викликів для вашої винахідливості як творця свого світу. Вигадайте середовище, яке підходить вам і підтримує вас таким, яким ви є, – аби почуватися зручно, безпечно й мати можливість діяти якнайбільш ефективно.

Джеррі, 38-річний бухгалтер, зізнався: «Я б хотів, щоб у моєму ідеальному середовищі всі були незграбними – тому що я сам незграба і мені так набридло, що люди це помічають!» Міріам, у якої дуже тихий голос, сказала: «Ніхто ніколи не чує мене. Я завжди відчайдушно намагаюся говорити гучніше. У моєму ідеальному середовищі я б жила у великому, просторому будинку в лісі з моєю родиною та найкращими друзями, які б розмовляли тільки пошепки. Мій голос був би там найгучнішим!» Особисто я зі своїм великим досвідом відкладання справ на потім хотіла б мати у своєму ідеальному середовищі безжального начальника, який би точно знав, чим я хочу займатись, і змушував мене це робити! Справжнього тирана, котрий вимагав би від мене суворого дотримання мого життєвого маршруту.

Уявивши власне середовище, зробіть іще одну річ: складіть перелік означень для характеристики ваших позитивних якостей – інтелектуальних, емоційних, творчих, – що могли б виявитися за цих ідеальних умов («люблячий», «самовпевнений», «грайливий», «безтурботний», «незалежний», «сексуальний» тощо). Під час виконання вправи 6 («Побачити себе очима інших») ви відкрили позитивні якості, якими володієте зараз. Цього разу я хочу, аби ви зробили дещо інше, навіть більш зухвале: уявіть себе в повному розквіті. (Якщо ви досі при цьому почуваєтеся вередливим чи зіпсованим або говорите: «За кого я себе маю?» – просто пирхніть і спекайтеся цих набридливих негативних платівок. Подякуйте їм за «допомогу» та рухайтеся далі шляхом до своєї мрії.)

Ось кілька прикладів того, як люди змалювали своє ідеальне середовище – і себе в повному розквіті сил і можливостей. Зверніть особливу увагу на те, як детально вони описували людське оточення, у якому могли б процвітати.

Джулія, 32-річна письменниця-фрилансерка: «Я б хотіла жити сама, у сільській місцевості, але поряд із широким колом друзів, які б займалися найрізноманітнішими цікавими справами. Я б хотіла бути з чудовим коханим, котрий би мав власну улюблену роботу і кохав мене, але давав би змогу спокійно працювати весь день наодинці, не змушуючи почуватись винною чи тривожитись через це. Я не хотіла б завжди знати напевно, коли він приїде, але воліла б мати можливість зателефонувати й покликати його, якщо мені самотньо. Одним словом, хотілося б стабільності, але не абсолютного спокою – трохи драми й невизначеності теж не завадить. Якості, котрі я змогла б виявити за таких умов, – це незалежність, любов, сила, енергія, чуттєвість і творчість. Мені вдалося би багато чого досягти».

Бетсі, 38 років, мама трьох дітей: «Я б хотіла, щоб моїми дітьми опікувалася людина, схожа водночас на Мері Поппінс, Містера Роджерса[19], Філа Донаг’ю[20] та Марло Томас[21]; аби вправна хатня помічниця виконувала всю цю потрібну, але таку нудну роботу – прибирати, готувати, скуплятися; секретарка дбала б про рахунки й відповідала на телефонні дзвінки – а я при цьому могла б зайнятися своєю кар’єрою! Якості, що могли б у мені виявитися: задоволення від спілкування з людьми, почуття гумору та креативність».

Том, 55 років, розлучений і в пошуках роботи: «Для мене завжди найважливішими були любов та емоційна підтримка – вони необхідні мені як повітря. Мені також потрібен незахаращений простір, де все добре організоване й знаходиться на своєму місці, тому що я схильний легко відволікатися. За таких умов я міг би стати винахідливим, добрим, безтурботним, веселим, доброзичливим і мудрим».

Джордж, 43 роки: «Хатинка біля озера в горах, невелика, але зі смаком дібрана бібліотека, кілька гарних вудок для форелі, гасова лампа, бар, ніякого телефону, але улюблена газета біля дверей щоранку і товариство моїх найкращих друзів-рибалок на вихідних. Я багато писав би та думав. Міг би стати мислителем на зразок Генрі Торо[22] й забути про кар’єру консультанта з інвестицій. Однак, можливо, десь раз на три місяці я б повертався до міста попрацювати, подивитися нові фільми. При цьому був би переконливим, дотепним та ввічливим. А далі знову б повертався назад у гори».

Я знала, що Джордж одружений, проте у своїх фантазіях він не згадав про дружину. Коли я запитала його про це, сказав: «Звичайно, вона була б там! Просто для мене це настільки очевидно, що я подумав…» Продовживши розпитувати, я з’ясувала, що вона б чемно «зникала» кудись, коли йому хотілося б побути самому або з друзями. Джордж любить готувати, але «він просто подумав», що дружина могла б дбати про його хатинку, так само як зараз вона має обов’язок прибирати їхню квартиру в місті.

Іншими словами, у Джорджа вже є – і він приймає це як належне – емоційна й практична підтримка, про яку багато хто з нас може тільки відчайдушно мріяти! Інша людина, жінка, забезпечує цю підтримку для нього; яка ціна цього для неї і яку винагороду вона має за це, я можу лише здогадуватися, бо не знайома з дружиною Джорджа. Зміни, які відбуваються між чоловіками і жінками зараз, болісні та рішучі саме тому, що чоловіків, схожих на Джорджа, змушують усвідомити, наскільки їхній комфорт, свобода та продуктивність залежать від підтримки іншої людини. Можна відчувати справжнє задоволення від піклування про когось, тобто забезпечення певних виявів підтримки, – це відкриття, яке Джорджі цього світу тільки починають робити.

Артур, 28-річний розробник навчальних тестів: «Щодня я маю приходити до офісу та йти з нього в чітко визначений час, що суперечить моїй природі. Я люблю працювати й бути креативним, але не за наказом чи дзвінком. Мені до душі гнучкий розклад – баланс дисципліни та свободи. Я потребую підтримки та схвалення людей, яким подобається моя робота і які готові сказати мені про це. Часом мені необхідно залишитися на самоті. У такому середовищі я був би впевненим, сповненим ідей та енергії, творчим, щасливим, веселим. Я б добре виконував свою роботу; мої ідеї ніколи б не вичерпувалися».

Вікі, 48 років, театральний агент-початківець: «Мені потрібні енергійні люди, які готові підтримати мене та захоплюються театром. Я була здивована, усвідомивши, що написала у відповіді на питання: „Мені потрібно дозволити генерувати й розвивати мої власні ідеї“. Вочевидь, я все ще чекаю на чийсь дозвіл! У будь-якому разі, риси, що я могла б виявити тоді, – це висока креативність (я червонію!), ентузіазм, енергія, завзяття, наполегливість, лідерські якості, уміння спілкуватися, здатність упорядковувати й утілювати в життя свої ідеї».

Джо Енн, 36 років, мати-одиначка, яка навчається в магістратурі: «Постійна стимуляція: навчання, спілкування, робота над проектами з іншими людьми, засвоєння будь-якої інформації, котру можна реально відчути й захопитися нею. У такому середовищі мій мозок стане надзвичайно активним та діяльним. Я буду просто сяяти й іскритись».

Гадаю, я могла б дати вельми точну характеристику більшості жінок, сказавши, що вони не отримують достатньо стимулів та викликів для своїх здібностей. Їхніми емоціями, можливо, зловживають, а от їхній розум і таланти використовують не на повну силу. Зверніть увагу, що в більшості середовищ, які описано вище, згадуються виклики та стимулювання – поряд із комфортом і підтримкою. Прикметно також, що серед якостей, котрі можуть виявитися, чи не кожен назвав творчість, креативність. Це означає, що в життєдайному, дбайливому середовищі людина починає творити.

Білл, 39 років, художник і кресляр: «Найважливіша річ, яка потрібна мені в моєму ідеальному середовищі, – ЦІЛІСНІСТЬ. Усе, що я роблю, має бути пов’язане з іншим і разом утворювати певну єдність. Наразі в мене є кілька „шматочків“ того, чого я хочу, але вони не мають жодного стосунку до решти моїх прагнень. Мені також необхідна СИСТЕМА й ощадливість у виборі – мені треба впорядкувати своє життя, позбувшись зайвих можливостей та речей, що відволікають від найбільш важливих занять. При цьому я міг би виявити такі позитивні риси, як оригінальність, продуктивність і стабільність».

Що ви дізналися про себе і що потрібне для того, аби ви могли реалізуватися в усіх можливих сферах?

Ця вправа – важлива репетиція справжнього проектування вашого життя. Оскільки, незважаючи на те що це гра й фантазія, вона справді виявляє, що необхідне вам, аби діяти найбільш ефективно. Вашим оптимальним середовищем стане те, яке зможе забезпечити реальні відповідники для основних складників вашої фантазії. І ця книжка допоможе вам створити таке середовище – тому що ви маєте на це право.

Звісно, справжній процес створення середовища буде дещо відрізнятися від простого завдання заплющити очі та мріяти. На вашому шляху будуть такі «міцні горішки», як час і гроші, звички та страх, а також найбільш стійкий та непохитний – інші люди! Але хоч вірте, хоч ні, усі ці внутрішні та зовнішні перешкоди можна подолати. Це лише питання стратегії. А їй передує фантазія.

Якщо ви не вмієте мріяти, як дізнатися, куди ви хочете прямувати? А поки ви не дізнаєтесь, куди хочете йти, як ви можете сісти й спланувати, як вам туди дістатися? Я покажу вам, як це зробити; уся друга частина книжки присвячена стратегіям боротьби із «суворою дійсністю». Але спочатку треба уявити цей «пункт призначення»