Читать книгу На городі довіряємо природі. Чудовий результат без клопоту й витрат! - Борис Бублик - Страница 10

Ось приклад «принципової» ознаки, стійкої, як скеля. У книзі «Огород для ленивого…» про неї сказано такі слова: «Якщо сприймати ґрунт як живий організм, у якому безперервно вирує життя, то немає рації тримати його голим, підставляти під палюче сонце, розмивні дощі, вітер, що здатен вивітрювати навіть скелі, холоднечу, яка ламає. У природі, принаймні, немає голих ґрунтів. А якщо комусь спаде на думку Сахара, то нехай згадає він і те, що вона рукотворна.

Уявімо собі ліс або луг. Ґрунт у них вже з-під снігу виходить зелений. Тут – проліски, крокуси, там – кульбаби, конюшина. І цілий сезон, змінюючи одна одну, рослини вкривають ґрунт зеленню, до зими ляжуть на нього (у лісі – ще й із голками та листям), зігріють, перетворяться на гумус, а потім «все опять повторится сначала». Звісно, «цар природи» може влаштувати чорний пар біля самого зрізу річки і – прощавай, річко! Або пояружить чорноземні степи. Але так чинити й невдячно, й невигідно.

Простіше, набагато простіше і вигідніше наслідувати природі, а не йти їй наперекір. Дуже цікаве це слово – наслідувати. У російській мові воно означає «копіювати». Оце і треба – наслідувати природі, тобто копіювати, переймати її прийоми та технології. Насамперед – вкривати ґрунт цілий рік».

До жодного слова не причепишся. За ці роки істотно поповнився список засобів «укутування» ґрунту. Ось які засоби було включено до списку спочатку:

– мульча;

– послідовні посадки;

– покривні культури.

Тепер він виглядає так:

– мульча;

– інтенсивні посадки;

– поблажливе ставлення до бур’янів;

– відмова від осіннього прибирання ділянки.

У книзі «Огород для ленивого» було відзначено, що на мульчу можна покласти такі важливі функції:

– заховати ґрунт від сонця;

– зберегти вологу;

– зменшити коливання температури ґрунту;

– нагріти або охолодити ґрунт (залежно від кольору мульчі);

– захистити коріння рослин від промерзання взимку;

– сприяти снігозатриманню;

– уберегти ґрунт від розмиву та зносу дощами й вивітрювання;

– прихистити безцінних захисників городу – жаб, ящірок, павуків, жужелиць, золотоочок та ін.;

– дати їжу дощовим черв’якам;

– забезпечити чистоту ягід і плодів;

– ізолювати листя і стебла рослин від ґрунту, що, можливо, заражений патогенами;

– дати старт локальному компостуванню (правильному, в грядці).

За минулі роки уявлення про важливість мульчі помітно збагатилося, поглибилося розуміння її ролі в городі.

Припустімо, що грядка засіяна або засаджена. І весна буває з суховіями, і восени по десять тижнів може стояти «хороша» погода. Отож, без поливу сходи можна очікувати довго. Але полив голого ґрунту і полив по мульчі – «дві великі різниці».

По-перше, струмені води можуть вимити насіння з голою ґрунту, а сильний дощ – і молоді саджанці. По-друге, ґрунт перестає пропускати вологу, тільки-но намокне і розбухне тонкий верхній шар. По-третє, на ґрунті неминуче утворюється кірка, що перешкоджає циркуляції повітря. По-четверте, кірка відновлює роботу капілярів, а ті не зволікаючи викачають вологу в небо, тож полив, начебто вирішуючи проблему вологозабезпечення, насправді висушить ґрунт. І нарешті, поки ґрунт – якийсь час після поливу – вологий, насіння може прокинутися й дати паростки, приречені загинути в засушеному ґрунті.

Якщо ж засіяна грядка замульчована, то за всіма пунктами ситуація «змінює знак». Ні тобі вимивання насіння та саджанців, ні перешкоджання проникненню вологи в ґрунт і циркуляції повітря, ні утворення кірки, ні висушення ґрунту за допомогою цієї кірки. Навпаки, мульча допомагає вбирати вологу, утримує її, перешкоджаючи випаровуванню, тому насіння встигає – у вологому ґрунті – проклюнутися, а сходи – дати паростки і вчепитися за землю.

Останніми роками прийшло розуміння «пускової» ролі цукрів та амінокислот у харчуванні рослин (докладніше про цей найважливіший факт – у другій частині). І мульча стала, можна сказати, «VIP-персоною»: її неважко зробити солодкою, якщо до традиційних інгредієнтів (сіна-соломи) додавати рубані (або посічені за допомогою подрібнювача) тонкі гілки листяних дерев та обрізки винограду й малини, січку відчутно солодких рослин (кукурудзи, сорго цукрового або хлібного, тифону, борщівника, сильфію пронизанолистого), а також бадилля моркви й буряка.

Як багато може мульча! Яка вона могутня! Який умілий і працьовитий помічник! І жаль мені городників, які ігнорують цього помічника і вирішення всіх городніх проблем звалюють на свої плечі. Сіють, наприклад, моркву й не мульчують її. Ніколи, мовляв, воловодитися. А потім довго «розважаються»: три-чотири рази пересівають її – й усе одно залишаються без моркви.

Знову стикаємося із зазначеним у розділі 1 дивним феноменом: що більше якась дія наслідує природу, то більші блага несе.

Кожен городник погодиться з тим, що мульчування супроводжується доволі гострою проблемою мульчувальних матеріалів. Але… матеріали для солодкої мульчі добувати легше! Це можна робити навіть у міжсезоння. Приміром, до стандартних зимових розваг чоловіків (риболовлі та полювання) можна додати заготівлю тріски. Влітку вона буде як знайдена. Найкраще, звісно, робити тріску за допомогою подрібнювача. Щоправда, подрібнювач стоїть не в кожному дворі. Але тонкі гілочки, до 5–7 мм завтовшки, можна рубати на 4 – 5-сантиметрові шматочки сокиркою. У топірця, звичайно, менша продуктивність, але не такий уже він немічний, щоб від нього при нагоді відмовлятися. Зрештою, можна вкладати на грядку і не рублені тонкі гілочки завдовжки, скажімо, 30–40 см. Вони теж розкладатимуться, щоправда, повільніше. Але… повільніше – це зовсім не гірше. Поважний український овочівник Андрій Марченко, який вирощує в теплицях справжні, а не нахімічені овочі й фрукти, просто кидає обрізки винограду на біогумус, що утворюється в результаті щорічної добавки свіжої органіки на грядки (докладніше про досвід Андрія у другій частині).

Далі. У розділі 2 йшлося про роль куліс. Якщо ростити куліси з кукурудзи або сорго зернового, то вони, відпрацювавши, дадуть щедру масу для солодкої мульчі. А куліса з сильфію вийде навіть «три в одному»: власне куліса, рясна маса для солодкої мульчі і позбавлення городника (на довгі роки) від турбот і про куліси, і про біомасу – сильфій росте на одному місці до 15 років!

Пунктам послідовні посадки та покривні культури в початковому списку засобів укривання ґрунту в оновленому за роки списку відповідає пункт інтенсивні посадки, завдяки яким город стає меланжевим. Змінилося розуміння самого слова меланж. Якщо раніше це слово означало просто суміш, то тепер суть городнього меланжу значно глибше й точніше передав би «переклад» із геологічної мови на агрономічну. У геології: меланж – це комплекс гірських порід різного складу, представлений брилами та осколками основних порід, лав, туфів, вапняків, котрі розташовуються безсистемно зі слідами тектонічного руйнування і взаємного переміщення. В агрономії: меланж– це набір культур різних видів, представлений монокультурними плямами й окремими рослинами основних культур, сидератів, квітів, бур’янів, що розташовуються безсистемно зі слідами прибирання та сівозмін.

Саме на меланжеві грядки здійснювалися «візити в агітпункт», описані в розділі 2. Нижче зустрінеться ще багато прикладів таких грядок.

Перелік засобів укривання ґрунту поповнився двома пунктами – поблажливеставлення до бур’янів та відмова від осіннього прибирання грядок.

Цікаве зауваження на користь поблажливого ставлення до бур’янів робить академік А. М. Гродзинський у книжці «Аллелопатия и утомление почв»: «З позицій конкуренції абсолютно нез’ясовне посилення росту культурних рослин при незначній домішці бур’янів, відзначене багатьма дослідниками й практиками».

У «Меланжевом огороде» про бур’яни я писав так: «Багатьом читачам, очевидно, знадобиться емоційне зусилля, ба навіть насильство над собою, щоб прочитати щось про бур’яни і почути про них добре слово. Спробуємо побачити в бур’янах не конкурентів культурних рослин, ладних забрати в них світло, корм і воду, а рослини, чиї достоїнства ще не розкриті. Звичайно, не можна бур’янам давати волю і дозволити їм знедолити культурні рослини та виснажити ґрунт. Але, залишені в малих кількостях, бур’яни здатні здивувати неупередженого городника.

Перше. Бур’яни, як правило, мають потужний стрижневий корінь, що проникає в глибокі шари. Розбиваючи тверду підґрунтову «подушку», вони полегшують роботу коренів культурних рослин, дозволяючи їм глибше, ніж зазвичай, знаходити поживні речовини.

Друге. У невеликих кількостях бур’яни забезпечують притінення ґрунту й буквально рятують ґрунтову живність та саджанці культурних рослин від сонця та спеки.

Третє. Проникаючи в глибокі шари, бур’яни виносять на поверхню недоступні культурним рослинам мінерали і накопичують їх у стеблах та листках. Біомаса бур’янів зазвичай багатша, ніж у культурних рослин. І якщо потім ці «склади» не спалити, а повернути в ґрунт, то він істотно збагатиться всілякими, в тому числі мікро- і розсіяними елементами. Підмічено й такий дивовижний факт: бур’яни здатні акумулювати ті речовини, дефіцит яких актуальний для даного ґрунту. Так, подорожник і кінський щавель, що віддають перевагу кислому ґрунту, накопичують відчутну кількість кальцію та магнію, тобто саме тих елементів, які розкислюють ґрунт!

Четверте. Бур’яни працюють як ґрунтові кондиціонери. Відмираючи, вони залишають масу органіки в кореневій частині, збагачуючи ґрунт гумусом, та канали для повітря, води й дощових черв’яків. Помітно поліпшується ґрунтова структура й умови життєдіяльності ґрунтотворних бактерій.