Читать книгу На городі довіряємо природі. Чудовий результат без клопоту й витрат! - Борис Бублик - Страница 6

Третій візит – на помідорну грядку, де познайомимося з «свитою» помідора, що «грає короля». Вибираємо для помідорів грядку, направлену зі сходу на захід (на малюнку 22 стрілкою відзначено напрямок з півдня на північ). Починаємо роботу на ній рано навесні. Якщо на грядці є великі фракції рослин, то згрібаємо їх, щоб пізніше, порубавши, використовувати як мульчу. Сіємо на грядці врозкид (але рідко) редиску й гірчицю і приволочуємо насіння. Потім, давши грядці погрітися на сонці 3–4 дні, мульчуємо її. Тепер редиску можна (якщо потрібно) поливати і в міру зростання вибирати.

Мал. 22. Сівба редиски й гірчиці

До того часу, коли можна буде саджати кукурудзу, наключимо (замочимо до появи дзьобиків) її насіння і приготуємо палицю для саджання – кусок лозини з двома сучками. Верхній сучок буде ручкою, а нижній – обмежувачем глибини. Робочий кінець палиці (нижче від обмежувача) злегка заточений. Довжина робочого кінця – 7 см, а всієї палиці – близько 1 м.

Виполюємо смужку шириною ~ 10 см біля південного краю грядки, і за допомогою палиці (мал. 23) саджаємо кукурудзу в рядок по центру цієї смужки (штрихова лінія на білій смужці в середній частині верхнього малюнка). Палицею робимо ямки (на відстані ~ 20 см одна від одної), кидаємо в них наключені зерна, засипаємо ямки і придавлюємо їх ногою, щоб забезпечити надійний контакт насіння з ґрунтом.

Мал. 23. Сучкувата палиця для саджання

Усю цю роботу можна робити й самотужки – спочатку видавити ямки по всьому ряду, а потім – теж увесь ряд – засадити, засипати і притоптати.

До середини літа кукурудзяна куліса даватиме помідорам розсіяну тінь і вбереже плоди від спікання. Звичайно, качанами кукурудзи можна ласувати, але самі рослини не збирати, поки не відпаде потреба в захисті від сонця.

Кулісу можна виростити також із сорго зернового. Але оскільки в сорго, на відміну від кукурудзи, слабка енергія сходів, глибина посадки має бути не більшою за 3 см (відповідно, робочий кінець у посадкової палиці має бути завдовжки 3 см). І, з тієї ж причини, сорго треба садити із запасом. Зайві рослини потім можна видалити і порубати на мульчу. Хоча сорго і не дає качанів, куліса з нього цінніша за кукурудзяну.

Кулісу можна ліпити з двох рослин – сорго і майорів. Уявімо собі, що у вас на грядці цьогоріч була куліса з майорів. А наступного року всохлі майори (з листям) залишилися на грядці. Можна підсадити в цю кулісу сорго, і поки сорго набереться сили, колишні майори дадуть тінь, а доти, поки з них опаде листя, рослини сорго зміцнішають і ніби підхоплять естафету у майорів.

Повернімося у весну. Перед посадкою помідорів треба запастися розсадою базиліку (у крайньому разі, насінням). Безпосередньо перед висадкою розсади виполюємо залишки редиски та гірчиці. Лише в центрі грядки залишаємо рідкі (по 5 штук на метр) рослини гірчиці (кружечки на мал. 22). Зрубану біомасу треба залишити на грядці – ця мульча стане «подарунком».

Розсаду помідорів висаджуємо «в зів» (як перець). Якщо є розсада базиліку, то її вставляємо в «зів» одночасно з помідором (на малюнку 24: помідор – зірка, а базилік – трикутники). Якщо базилік сіємо насінням, то треба вткнути насіння в «зів» на глибину 1–1,5 см вже після виймання лопати. Після закінчення посадки площу «зіву» притоптують.

Мал. 24. Саджання розсади «в зів»

Помідорну грядку сформовано (мал. 25). Усі «мешканці» цієї грядки – «слуги» помідорів. Кукурудза (або сорго) дають розріджену тінь, редиска й гірчиця зайняті профілактикою – оберігають помідори від фітофторозу, а базилік «працює на три ставки». По-перше, він сприяє зростанню помідорів. По-друге, у присутності базиліку плоди помідорів смачніші. По-третє, базилік відганяє рогатого хробака від помідорів (від кукурудзи, зрештою, теж). Не забуває ця грядка й про стіл. Крім помідорів, з неї потрапляють на стіл редиска, качани кукурудзи і божественна зелень базиліку. Зрештою, росте на грядці рясна біомаса для мульчування та силосування.

Мал. 25. Заповнена помідорна грядка

Правда, у читачів могло скластися враження, що грядку формувати було важкувато. Але, будьмо справедливі, важкувато не для рук. Якщо і судилося з’явитися мозолям, то не на руках, а на мозолистому тілі головного мозку (перегородці між правою і лівою півкулями). Саме час навести слова древньоримського аграрія Колумелли: «Думка більшості, що сільське господарство є найлегшим заняттям і не вимагає ніякого розуму, далека від істини».

Підсумуємо. У цьому розділі, «відвідавши агітпункт», читач міг побачити, що від природи можна отримати значно більшу віддачу, ніж зазвичай. Але не використовуючи додаткову працю та витрати інших ресурсів, а завдяки пильній увазі та дбайливому ставленню до неї, врахуванню її примх. Немов про природу співала Валентина Толкунова:

Природа чутка на ласку й охоче ділиться скарбами з тими, хто дивиться «в глазки ей». На тисячу відсотків вірно, що природовідповідне господарювання зменшує найрізноманітніші витрати й мінімізує шкоду середовищу проживання. Але таким же правильним є те, що воно твориться, насамперед, розумом. І душею. Ось слушний «гарик» Ігоря Губермана:

Грою розуму – у першу чергу.