Читать книгу Внутрішня історія. Кишечник – найцікавіший орган нашого тіла - Джулія Ендерс - Страница 13

Розвиток алергії через тонку кишку може бути спричинений не тільки жиром. Такі алергени, як краб, пилок або глютен, є самі собою бомбами, тому не слід вважати, що ті люди, які вживають багато жирної їжі, обов’язково страждатимуть від алергії. Інша теорія розвитку алергії полягає ось у чому: на короткий проміжок часу стінка нашого кишечника може пропускати дещо більше, ніж зазвичай, і, таким чином, фактично дозволити решткам їжі потрапити до тканин кишечника й крові. Науковці вважають, що цей процес пов’язаний із глютеном, сумішшю білка, який отримують із таких зернових культур, як пшениця.

Не зовсім правильним є те, що нам постійно слід їсти зернові. Насправді рослина хоче розмножуватись, а ми з такою легкістю їмо її нащадків. Замість того щоб улаштувати нам сцену, рослини не довго думаючи отруюють своє насіння. Усе це набагато менш драматично, ніж звучить, адже кілька зерен пшениці не зроблять великої погоди для обох сторін. Тож і люди, і рослини можуть вижити. Чим чіткіше рослина відчуває небезпеку, тим більше шкідливих речовин опиняється в насінні. Пшениця так сильно хвилюється, бо її насіння має дуже мале вікно між зростанням і розмноженням. Тому все має йти за планом. Глютен негативно впливає на важливий травний фермент в організмі комахи. Нахабному коникові, ймовірно, буде тяжко перетравити паростки пшениці, якщо він згризе забагато. Вчасно спинившись, він зробить послугу і собі, і рослині.

У кишечнику неперетравлений глютен може частково мандрувати кишковими клітинами і таким чином послабити зв’язок між ними. У результаті пшеничний білок опиняється в місцях, у які він не мав би потрапити, і це, у свою чергу, не до вподоби нашій імунній системі. Одна людина зі ста має генетичне несприйняття глютену (целіакію), але набагато більше людей мають підвищену чутливість до нього.

У разі целіакії споживання пшениці може спричинити серйозні запалення, знищити ворсинки кишечника або послабити нервову систему. Уражені страждають від болів у животі, діарей, у дітей спостерігається сповільнене зростання та блідість у зимовий період. Хитрість цього розладу в тому, що іноді симптоми виражені, а іноді зовсім непомітні. Якщо форми запалення менш тяжкі, людина може роками не помічати захворювання, хоч і страждає від болю в животі чи анемії, яку випадково виявляє терапевт. Найкраще лікування целіакії, яке існує нині, – не вживати пшеницю і Кo.

Людина з чутливістю до глютену може їсти пшеницю, не отримуючи сильних ушкоджень кишечника, але тут потрібно не перестаратись. Та сама ситуація, що й із коником. Багато людей вважають, що все покращиться, якщо зо два тижні харчуватися їжею, яка не містить глютену. Проблеми з травленням чи здуття стають рідшими, минає біль у голові та суглобах. Деякі люди можуть краще сконцентруватись і менше втомлюватись.

Чутливість до глютену досліджують лише віднедавна. Наразі висновок можна узагальнити так: симптоми покращуються під час безглютенової дієти, навіть якщо целіакії немає. Ворсинки кишечника не сильно запалюються і не гинуть, але імунна система, найімовірніше, не буде в захваті від булочки.

Пропускна здатність кишечника також може підвищитись на короткий час, наприклад після застосування антибіотиків, від уживання алкоголю або через стрес. Ті, хто страждає лише від чутливості до глютену, можуть навіть помітити ознаки несумісності. Головне в остаточному діагнозі – це власні спостереження та виявлення певних молекул у клітинах крові. Окрім добре відомих груп крові (0, A, B та AB, вони ж відповідно перша, друга, третя й четверта), існує також багато додаткових властивостей, наприклад так званих ознак DQ. Той, хто не належить до груп DQ2 чи DQ8, імовірно, не матиме целіакії.