Читать книгу Внутрішня історія. Кишечник – найцікавіший орган нашого тіла - Джулія Ендерс - Страница 14

Під несприйняттям лактози розуміють алергію або чутливість. Їжа знов-таки не може розщепитися на складові. Лактоза є компонентом молока і складається з двох хімічно пов’язаних молекул цукру; травний фермент, який розщеплює їх, не з’являється з сосочка. Маленькі клітини кишечника будують його самі на ворсинках. Лактоза руйнується, контактуючи зі стінкою кишечника, а окремі молекули цукру всотуються. Якщо цей фермент відсутній, можна отримати такі ж ускладнення, як і у випадку з несприйняттям глютену та чутливістю до нього: біль у животі, діарею, метеоризм. На відміну від целіакії, неперетравлені частки лактози не мандрують через стінки кишечника. Вони просто проковзують із тонкої кишки до товстої й годують там бактерій-газоутворювачів. Здуття живота та інші симптоми – це, так би мовити, подяка від задоволених перегодованих мікробів. Хоча це дуже неприємно, таке несприйняття не настільки шкодить здоров’ю, як целіакія.

Кожен з нас має гени для перетравлення лактози. У рідкісних випадках ці проблеми виникають від самого народження. Діти не можуть випити молока, не отримавши тяжкої діареї при цьому. Але в 75 % усіх людей цей ген вимикається повільно, як побічний ефект старшання, коли ми вже не потребуємо пити з грудей або пляшечок. За межами Західної Європи, Австралії та США дорослий, який п’є молоко, – рідкість. Навіть у наших широтах у супермаркетах з’являються безлактозні продукти, оскільки за сучасними оцінками кожен п’ятий німець потерпає від несприйняття лактози. Чим ви старші, тим вища ймовірність того, що ви не зможете розщепити лактозу, але часто людині у віці шістдесяти років не спадає на думку, що здуття живота або діарея спричинені звичайною склянкою молока або смачним вершковим соусом.

Проте помилково вважати, що ми більше не можемо споживати молоко! У більшості випадків людина все ще має ферменти для розщеплення лактози, але їх діяльність дещо скорочена – скажімо, десь на 10–15 % менше порівняно з тим, що вона споживала раніше. І якщо стане зрозумілим, що без склянки молока в животі комфортніше, можна визначити для себе міру. Шматок сиру або вершки в каві не створять серйозних незручностей, як і молочні креми в солодощах. Щось подібне ми можемо спостерігати і в інших поширених випадках несприйняття компонентів їжі. Кожен третій німець має проблеми з фруктовим цукром, або фруктозою. Існують такі види несприйняття фруктози, які пов’язані з сильними вродженими відхиленнями, тому пацієнти страждають від проблем із травленням, навіть якщо вживають фруктозу в невеликих кількостях. Але більшість людей мають проблеми через зловживання нею. Багато хто з них навіть не підозрює про це, адже в магазині вони керуються надписом «з фруктовим цукром», що звучить здоровіше, ніж просто «з цукром». Виробники підсолоджують свої вироби чистою фруктозою і сприяють її появі у великій кількості в нашому раціоні.

Одне яблуко на день не було б проблемою для багатьох, якби ми не вживали кетчуп із картоплею фрі, підсолоджені фруктові йогурти чи густий суп із дозою фруктози. Деякі помідори спеціально розводять так, щоб вони містили багато фруктового цукру. Крім того, зараз завдяки глобалізації та авіатранспорту ми маємо високу пропозицію фруктів на ринку. Ананаси з тропічних районів узимку лежать поряд із полуницею з голландських теплиць і сушеним інжиром з Марокко. Отже, те, що ми вважаємо за несприйняття, може бути цілком нормальною реакцією організму, який має змінити раціон, до якого звик за мільйони років.

Механізм, що криється за несприйняттям фруктози, дещо відрізняється від уже описаного несприйняття лактози та глютену. Фруктоза являє собою лише одну молекулу цукру, яку не потрібно розщеплювати, а слід лише транспортувати через кишкову стінку. Люди з вродженим несприйняттям фруктози мають замало таких транспортних каналів (так звані ГЛЮТ-5-тран-спортери) в стінках кишечника. Якщо людина вживає навіть невелику кількість фруктози, наприклад одну грушу, транспортні канали перевантажуються і цукор, отриманий із груші, як і у випадку з несприйняттям лактози, мандрує в кишковій флорі нашої товстої кишки. Якщо ж несприйняття розвинулося протягом життя, то з цим не все так просто, тому що частина фруктози залишається неперетравленою в кишечнику (особливо якщо нею зловживати) навіть у тих людей, які не скаржаться на проблеми з уживанням фруктози. Може статись і так, що кишкова флора занадто структурована. Тому, якщо з’їсти грушу, залишки фруктози зустрінуться з кишковою бактеріальною командою, і це може викликати особливо неприємні симптоми. Важкість симптомів безпосередньо залежить від кількості кетчупу, густого супу чи фруктового йогурту, яку людина з’їла.

Несприйняття фруктози також може вплинути на наш розум. Цукор допомагає багатьом іншим поживним речовинам всотуватись у кров. Амінокислота триптофан під час процесу травлення чіпляється за фруктозу. А коли в нашому животі забагато фруктози і ми не можемо всотати її повністю, разом із нею ми втрачаємо багато триптофану. Триптофан потрібен нашому організму, щоб побудувати серотонін. Ця сигнальна речовина також відома як гормон щастя, тому відсутність серотоніну може призвести до депресій. Тож непомітне несприйняття фруктози здатне викликати депресивні настрої. Це знання лише зовсім нещодавно почали використовувати в медичній практиці.

Якщо зловживання фруктозою так впливає на настрій, то постає питання: що до цього призводить? Після споживання 50 грамів фруктози на день природні транспортери більш ніж половини людей перевантажуються. Якщо з’їсти більше, у результаті отримаємо діарею, болі в животі, здуття та депресивний настрій на тривалий час. У США середнє споживання фруктози складає вже 80 грамів, а ось наші батьки пили чай із медом, їли менше напівфабрикатів та більше фруктів, а фруктози споживали 16–24 грами на день.

Серотонін не тільки забезпечує гарний настрій, але й несе відповідальність за відчуття ситості. Напади голоду та постійні перекуси можуть бути побічним ефектом несприйняття фруктози, у той час як додатково розвиваються й інші симптоми на кшталт болю в животі. Існує і цікавий факт для всіх тих, хто сидить на дієті та їсть салати. У багатьох салатних заправках із супермаркету чи ресторанів швидкого харчування міститься фруктозно-глюкозний сироп. Дослідження показали, що цей сироп пригнічує сигнальні речовини (лептин), що відповідають за відчуття ситості, навіть у людей, які не мають несприйняття фруктози. Салат із тією ж кількістю калорій і домашніми заправками з оцту та олії чи йогурту дає відчуття ситості на довший проміжок часу.

Як і всі галузі нашого життя, виробництво харчів зазнає постійних змін. Іноді інновації мають хороші наслідки, а іноді – погані. Соління свого часу було інноваційним методом, який люди винайшли, щоб запобігти гниттю м’яса. Протягом століть існувала традиція солити м’ясо та ковбасні вироби великою кількістю нітритів. Це надавало продуктам яскраво-червоного кольору. Саме тому шинка, салямі, печінковий паштет та копчена корейка не стають коричневими під час смаження, як, наприклад, стейк чи відбивна. У 1980 році використання нітритів урешті-решт було суворо обмежене через можливі ризики для здоров’я. Ковбасні вироби тепер містять не більш ніж 100 міліграмів нітриту на кілограм м’яса. Відтоді набагато менше людей хворіють на рак шлунка. Таке коригування колись дуже значущої інновації було більш ніж доречним. Сьогодні розумний м’ясник змішує велику кількість вітаміну С з невеликою кількістю нітритів, щоб зберегти м’ясо без можливих ускладнень для здоров’я.

Таке сучасне переосмислення також може бути необхідним щодо споживання пшениці, молока та фруктози. Добре, коли такі продукти присутні в нашому раціоні, бо вони містять цінні матеріали, але, можливо, ми повинні переглянути обсяги, в яких ми ці продукти споживаємо? У той час як наші предки, мисливці та збирачі, щороку з’їдали до п’ятисот різних видів тутешніх коренів, трав та рослин, наша їжа тепер складається здебільшого з сімнадцяти культур. Не дивно, що наш кишечник зіткнувся з труднощами після таких змін.

Проблеми з травленням поділили наше суспільство на дві групи: тих, хто дбає про своє здоров’я і пильно стежить за своїм раціоном, і тих, хто не може приготувати обід для друзів і не зайти в аптеку по ліки. Але обидві групи в чомусь мають рацію. Багато людей часто стають обережними, якщо дізнаються від лікаря про харчове несприйняття, і вважають, що їхній стан поліпшиться, коли вони від чогось відмовляться. Тому вони не їдять фруктів, каш чи молочних продуктів і цураються їх, наче отрут. Але більшість із них насправді реагує на таку новину занадто чутливо і не розуміє, що річ не в генетичній несумісності. У них є достатньо ферментів для перетравлення невеликої кількості вершкового соусу, шматочка кренделя чи фруктового десерту.

Однак ми завжди повинні звертати увагу на нашу чутливість до продуктів. Вам не слід їсти кожну новинку в нашій культурі харчування. Пшениця на сніданок, обід і вечерю, фруктоза в кожному напівфабрикаті або молоко в дорослому віці – негаразд, якщо це не подобається нашому тілу. Постійні болі в животі та пронос не трапляються без причини, так само як і виснажлива втома. Навіть якщо лікар виключив целіакію або сильне несприйняття фруктози, але ви вважаєте, що повна відмова від цих продуктів покращить стан, ви маєте на це право.

Лікування антибіотиками, сильний стрес чи шлунково-кишкові інфекції, на додачу до загальновідомих обставин, можуть стати поштовхом для розвитку чутливості до певної їжі. Однак, коли все повертається до норми, чутливість кишечника також покращується. Тому шлях розв’язання проблеми – не в жертвах протягом усього життя, а в тому, що людина може їсти подразник, поки вона почувається добре.

НЕВЕЛИКА ЛЕКЦІЯ ПРО КАЛ

Склад

Колір

Консистенція

Шановні читачі, настав час зайнятись відкладеним. Розслабте свої підтяжки, зніміть окуляри та зробіть ковток чаю! З безпечної відстані ми наближаємося до таємничих грудочок.

С клад

Багато людей думають, що кал здебільшого складається з того, що вони їдять. Але це не так.

Кал на три чверті складається з води. Ми втрачаємо близько 100 мілілітрів рідини щодня. Під час травлення кишечник поглинає близько 8,9 літра. Те, що ми бачимо в унітазі, – абсолютний максимум ефективності: вищезазначена рідина міститься тут. Завдяки оптимальному вмісту води кал стає досить м’яким, щоб організм міг позбутися решток обміну речовин.

Третина твердих складових – бактерії. Вони відслужили своє в кишковій флорі й подали у відставку.

Ще третина – це неперетравлювані рослинні волокна. Чим більше фруктів та овочів ви споживаєте, тим більшим вийде залишок. Так ви можете навіть розпрощатися з 500 грамами калу замість середніх 100–200.

Остання третина – мішанина. Вона складається з речовин, яких тіло хоче позбутись, наприклад решток лікарських засобів, барвників або холестерину.

Колір

Природний колір калу людини варіює від коричневого до жовтувато-коричневого. Навіть якщо ми не їмо нічого, що мало б такі тони. Те саме відбувається і з нашою сечею: вона завжди жовта. Це пов’язане з дуже важливим продуктом, який ми виробляємо кожен день, – нашою кров’ю. 2,4 мільйона нових кров’яних клітин утворюються за секунду. Водночас приблизно така ж кількість кров’яних клітин помирає. Червоний барвник перетворюється спочатку на зелений, а потім на жовтий – ми можемо спостерігати це на прикладі синця. Із сечею також виходить невелика кількість цього барвника.

Більша частина клітин проходить через печінку та опиняється в кишечнику. Тут бактерії можуть створити ще один колір – коричневий. Тому дуже доречним для нас буде вміння розрізняти колір калу:

Від світло-коричневого до жовтого.

Цей відтінок може свідчити про нешкідливу клінічну картину синдрому Жильбера. Фермент кров’яних клітин працює з ефективністю лише в 30 %. Тому до кишечника потрапляє менша кількість барвників. Синдром Жильбера – досить поширене явище, адже його виявлено приблизно у 8 % населення. І це не так уже й погано, тому що, згідно з останніми дослідженнями, дефіцит цього ферменту захищає від атеросклерозу в літньому віці. Єдиний побічний ефект полягає в тому, що людина не переносить парацетамол і не може його приймати.

Ще однією причиною жовтуватих грудочок можуть бути проблеми з кишковими бактеріями. Якщо вони не працюють належним чином, то кал навряд чи буде коричневим. Антибіотики та діарея також можуть вплинути на колір калу.

Від світло-коричневого до сірого.

Якщо зв’язок між печінкою і кишечником вигинається чи опиняється під тиском (як правило, через жовчний міхур), пігменти крові не можуть потрапити в кишечник. У закрутах немає нічого хорошого, тому якщо ваш кал сірого кольору, швидко звертайтесь до лікаря.

Чорний або червоний.

Запечена кров має чорний колір, свіжа кров – червоний. Але цього разу це не просто барвники, які можна перетворити на коричневий колір. Ці кольори свідчать про наявність кров’яних клітин у калі. Яскраво-червоний колір може свідчити про геморой. Усе темніше слід перевірити в лікаря – звісно, якщо ви вчора не їли буряк.

Консистенція

Бристольску шкалу форми калу було розроблено в 1997 році. Тож вона зовсім не стара, якщо подумати про те, скільки мільйонів років існує процес випорожнення. Шкала відображує сім різних консистенцій калу. Вона може бути дуже корисною, адже люди не надто бажають розмовляти про вигляд своїх грудочок. Нічого поганого в цьому мовчанні немає, не може ж людина говорити абсолютно про все! Але проблема в тому, що людина, випорожнення якої є нездоровими, може вважати, що це цілком нормально. Вона ж не мала змоги дізнатися про щось інше. Здорове травлення, у результаті якого кал має оптимальний уміст води, дає тип 3 або тип 4. Інші форми не повинні бути звичним явищем. Якщо ж таке відбувається, слід порадитись із лікарем – можливо, це симптом несприйняття якогось продукту або запор. Оригінальну версію створив англійський лікар Кен Хітон.

Тип 1:

окремі тверді шматки, схожі на горіхи, насилу проходять крізь пряму кишку

Тип 2:

грудкуватий кал, схожий на ковбаски шматочками

Тип 3:

кал, схожий на ковбаски, з поверхнею, вкритою тріщинами

Тип 4:

кал, схожий на ковбаски, або змієподібний кал із м’якою та гладенькою поверхнею (наприклад, як зубна паста)

Тип 5:

кал у формі м’яких грудочок із чіткими краями, легко проходить через пряму кишку

Тип 6:

пористий, крихкий, м’який кал у формі пухнастих грудочок із рваними краями

Тип 7:

водянистий кал, без твердих шматочків, або повністю рідкий

Належність калу до певного типу може дати уявлення про те, з якою швидкістю незасвоєні компоненти їжі транспортуються з кишечника. У разі типу 1 залишкам потрібно приблизно сто годин (запор), типу 7 – до десяти годин (пронос). Найвигіднішим вважається тип 4, тому що він має оптимальне співвідношення води і твердої речовини. Хто знаходить тип 3 або тип 4 в туалеті, може звернути увагу на те, як швидко грудочка тоне у воді. Вона має не осідати безпосередньо на дні чаші, адже це означатиме, що забагато їжі залишилось неперетравленою.

Якщо кал не тоне дуже швидко і пускає бульбашки, які навіть можуть змусити його поплавати у воді, то це відбувається через кишкові бактерії. Вони все ще виконують свою роботу, і то хороший знак, інакше людина страждала б від здуття живота.

Це була невелика лекція про кал, шановні читачі. Тепер ви можете поправити свої підтяжки та повернути окуляри на місце. Дії прямої кишки цим завершують перший розділ. Звернімося тепер до електричної системи життя – нервів.