Читать книгу Пазл - Франк Тилье - Страница 18

Ілан повернувся до машини, досі приголомшений новинами.

Хлоя, запроторена у божевільню.

Розп’яття, яке щоранку з’являється на дверях.

Чи справді Хлоя збожеволіла? Здійснювала вчинки, яких сама не могла згадати? Чи хтось намагався довести її до божевілля?

Ілан подумав про тих, хто тероризував його. Ці тіні, які йому ніколи не вдавалось роздивитись, які заходили в його дім, які блукали слідом за ним. Він і сам був недалеко від того, щоб опинитися у психлікарні.

А якщо ці тіні сновигали і навколо Хлої?

Задзвонив телефон. А ось і вона. Щойно він узяв слухавку, жінка заговорила:

– Ілане? Я отримала твої повідомлення! Розкажи мені! Що відбувається?

– Хлоє, я хочу тебе бачити. Мені треба з тобою поговорити, інакше я збожеволію.

Сідаючи в машину, він усвідомив, що от-от зірветься на крик.

– Не їдь до мене, не треба,– сказала Хлоя.– Краще зустрінемось на нашому місці, на Італійській площі. Дай мені десять хвилин, щоб добратися.

Ілан вагався, а тоді відповів максимально нейтральним тоном:

– Чудово. Я теж виїжджаю…

Він залишив машину там і пішов до Італійської площі пішки, закутаний у теплий одяг, насунувши шарф на носа. Він тулився до стін, його не полишало відчуття, що всі на нього дивляться або що з хвилини на хвилину налетять копи й одягнуть на нього наручники. Він ще більше опустив очі і вимкнув мобільний. Він знав, що його можуть відстежити за пеленгом. Тим паче що поліція його вже ідентифікувала.

Скільки в нього є часу, перш ніж його візьмуть?

Вулиці і проспекти наповнювались життям. Ілан пробирався крізь натовп перехожих, озираючись у різні боки. Він підскочив від звуку двигуна мотоцикла, що різко рушив з місця.