Читать книгу Детективне агенство Кота Макса - Иван Будз - Страница 3

Від потужного удару дерев’яні двері готельного номеру розсипалися на дрізки, і в кімнату ввірвався спочатку яскравий промінь ліхтарика, а потім заскочив туди й сам Макс. Захоплені зненацька постояльці розгублено кліпали очима, прикриваючись ковдрами від яскравого світла.

– Залишатись на своїх місцях! – пролунав грізний голос детектива.

Старший інспектор кримінальної поліції округу, людина вже літнього віку, і його дружина затремтіти у своїх ліжках, очікуючи найстрашнішого.

Макс увірвався сюди по наведенню свого вірного помічника Петика. Той, виконуючи доручення детектива, дізнався, що в цьому готелі ніби збираються на таємні наради Перевертень та фінансист Даг.

Саме так! Петик упевнено доводив, що Перевертень із Дагом задумують свої зловісні плани тепер разом.

Ця новина так обрадувала Макса, що він навіть не спробував перевірити повідомлення помічника. Мас давно мріяв відшукати компромат на ненависного фінансиста. Перевертень також надто довго гуляє на волі. І ось воно – нарешті здійснилося!

Навівши пістолета на переляканого інспектора, Макс на хвилинку розгубився й увімкнув у кімнаті світло. Картина, що відкрилася його очам, приголомшила сищика. Безпомічні немолоді люди тремтіли у своїх ліжках, прикриваючись ковдрами. Старший інспектор навіть почав гикати від переляку. Макс одразу ж упізнав старшого інспектора. Той не так давно вимагав, щоб у Макса відібрали ліцензію приватного детектива. І тільки настійливе прохання комісара поліції їхнього міста Бура, який добре знав Макса, урятувала його від неминучого безробіття.

У цю мить до кімнати ввірвався й Петик. Він також войовничо щось викрикував, розмахуючи пістолетом.

Зрештою, старший інспектор упізнав Макса та його дивака-помічника. Він перестав гикати й потягнувся до телефону. І тут Макс зрозумів, що тепер його вже ніхто і ніщо не врятує.

Відразу ж після телефонної розмови інспектора примчала поліція. У готельний номер, захекавшись, влетів комісар поліції Бур. Вислухавши від старшого інспектора все, що той думав про них із Максом, комісар негайно забрав у принишклого Макса свідоцтво приватного детектива і прогнав його геть.

Услід за присоромленим Максом кімнату залишив також укінець пригнічений Петик.

– Ось тобі твоя розвідка!.. Ось і Перевертень із Дагом!.. – примовляючи, давав тумаків спантеличеному Петику Макс. – Через тебе, дурню, я залишився без роботи! Який сором! З мене тепер будь-який нікчема зможе глузувати…

– Легше, не бий мене по голові!.. – просився Петик. – Ти ж знаєш, що по голові бити не можна. Невже для цього важко відшукати інше місце?

– Ні, я буду бити тебе саме по твоїй дурній голові. Може, тоді ти зрозумієш, що брехати – погано, тим більше – своєму начальникові!

– А я й не брехав. Про зустріч Перевертня з Дагом я дізнався з надійних джерел, – огризався Петик.

– І що то за «надійні джерела»? – продовжував гамселити його Макс.

– Про це розповідала сорока Гриза. Ти ж знаєш її? – Петик прикрив голову пошарпаним портфелем, щоб Макс ненароком його не прибив. – Я забіг учора на ярмарок купити в неї насіння, щоб полузати в засідці. Я нещодавно вичитав у газеті, що гарбузове насіння гарно допомагає активній роботі мозку. А Гриза завжди знає про всі новини в місті…

– Знайшов кого слухати, стару сороку. Та вона таке може придумати, що нормальній істоті й у голову не прийде. – Макс нарешті перестав бити Петика. – І що, ти в засідці тепер лузаєш насіння? Ти хоч розумієш, що таким чином залишаєш сліди? Ну й помічник у мене!.. – Макс у розпачі присів на лавку.

– І чого ти так переймаєшся? – Петик влаштувався поруч із ним. Він зразу ж дістав із кишені жменю насіння й почав лузати, смачно плямкаючи губами. – Насіння може лузати будь-хто. Хіба я один у місті цим займаюсь?

– Дякую, ти мене заспокоїв, – Макс, відвернувшись від помічника, обмірковував ситуацію, що склалася. Без ліцензії йому тепер ніяк не впоратися з Дагом.

Петик, образившись на свого шефа, також відсунувся від нього на край лавки. Навколо нього дуже швидко виросла купа лушпиння, але Петик на це не звертав уваги.

Зате лушпинням зацікавився маленький кудлатий песик, що якраз вибіг з-за кущів.

– Гав, гав, – підняв галас песик, плигаючи навколо Петика.

– Відчепись від мене, малявко, – Петик відбивався від песика, але дарма.

– Добридень вам, – почули Петик з Максом хриплуватий голос.

До них із-за кущів підійшов старий пес. Він був із тростиною, у широкополій шляпі та в довгому пальто. Макс упізнав у цьому диваку колись дуже відомого, навіть знаменитого сищика Зага.

– Можна біля вас трішки перепочити? – Заг сів поруч із Максом, дістав із потертої шкіряної сумки люльку й задимів. – Як твої справи? – звернувся він до Макса. – Я чув, що в тебе виникли проблеми.

– Є трошки, – відповів Макс.

Він був здивований, що старий слідчий ще живий і на вигляд досить бадьорий. Про Зага давно не було ніяких звісток, тому Макс був упевений, що той вже давно помер.

– З ліцензією в мене також траплялись неприємності, – Заг ще активніше задимів люлькою, від чого Петик аж закашлявся. – Я колись порахував скільки разів забирали в мене ліцензію, і вийшло рівне число – десять. А з тобою, наскільки мені відомо, уперше таке трапилось?

Макс дуже здивувався, звідки цей старий уже дізнався про ліцензію, адже її відняли у нього буквально тільки-но.

– Ти не дивуйся моїй обізнаності, – продовжував неспішно Заг. – Комісар Бур – мій давній приятель, точніше – мій учень, тому я знаю про всі новини в місті. Якщо ти не проти, то я поговорю з ним щодо твоїх проблем. Добре?

Старий, не давши опам’ятатись Максу, піднявся з лавки, дістав із кишені гарний, оздоблений сріблом нашийник і почав підзивати песика, який зовсім замучив Петика.

– Дуже красивий нашийник, – здивувався Макс, розглядаючи справді чудову річ.

– О, я купив його в новому магазині Дага, – старий упіймав нарешті невгамовного песика, надівши на нього нашийник. – І хоча цей дзиґа не заслуговує на таку коштовну річ, – Заг ніжно погладив песика, – усе ж я не втримався й купив. Що ж, бувайте здорові, – попрощався старий та почвалав алеєю. Він потягнув за собою песика, якому, схоже, сподобалось знущатися над Петиком.

– Ти чув? – стрепенувся Макс. – Даг відкрив новий магазин.

Петик ніяк не відреагував на це, бо знову почав активно лузати насіння. Його відволікли від цього заняття, тому треба було надолужити прогаяне.

– Припини нарешті лузати цю гидоту! Я суворо забороняю тобі цим займатися! – уже закричав на помічника Макс. – Ти ліпше б… гриз сухарі, щоб менше було сміття!