Читать книгу Детективне агенство Кота Макса - Иван Будз - Страница 4

Вентиляційний хід, яким пробирався зараз Петик, був настільки вузеньким, що в ньому не тільки рухатись, але й дихати було важко. Петик відчував, що протер уже рукава на ліктях і штани на колінах. Майже годину він плазував заплутаними вентиляційними ходами нового супермаркету Дага. І головне, що цьому не було ніякого путнього пояснення. Чому вони з Максом не могли, як і всі звичайні відвідувачі зайти сюди через двері? Можна подумати, що Даг вартує при вході й очікує лише на них. Ніби в нього немає інших, більш цікавих справ.

Петик уже зібрався було повернути назад, коли почув приглушені голоси. Через решітчасте віконце вентиляційного ходу він розрізнив унизу дві темні постаті.

Через вікно з вулиці проникало світло від яскравої реклами. Один із присутніх сидів у кріслі, а інший у незручній позі, зігнувшись, стояв поруч.

– Якщо ви мені не вірите, тоді запитайте хоча б у Щиги. Цей настирний детектив і без ліцензії зможе нам значно нашкодити. Мені стало відомо, що він странно шукає на мене компромат. А те, що трапилось на святі хіба вас не насторожує? Я не вірю, що він з’явився там випадково. Я взагалі не вірю у випадковості, коли справа стосується Макса.

Петик, звичайно, упізнав скрипучий голос Дага. Він тільки не міг розгледіти, хто сидить у кріслі, але був упевнений – це Перевертень. Петик навіть пожалкував, що зараз із ним не було Макса. Хай би впевнився, що його вірний помічник не помилявся, доповідаючи про зв’язок їхнього недруга Дага з Перевертнем.

А Даг продовжував тихо говорити:

– До мене доходять чутки, що цей нахаба хоче заволодіти прихильністю моєї нареченої – Ізабелли, а це вже не жарти. Якщо йому пощастить, то вислизне з наших точніше – ваших рук усе добро Щиги. А в нього є чим поживитись. Можете мені повірити… – Даг ще нижче зігнувся перед гостем.

– Якщо він такий уже надокучливий, тоді чому ви його терпите? – почув, нарешті, Петик голос Перевертня.

– Розумієте, тут справа делікатна, – Даг випрямився, тримаючись за поперек. Мабуть, поза, у якій він довго знаходився, далася взнаки. Та й за віком фінансист був уже не молоденьким, щоб довго стояти, зігнувши спину.

– Справа в тому, – продовжував Даг, – що той кіт дуже спритний, і підступитись до нього нелегко. Мої агенти не один раз були близькими до того, щоб покінчити з ним. Їх виводив на ціль, як не дивно, його невдаха-помічник, який скрізь залишає за собою купу лушпиння. Але щоразу детектив спритно уникав зіткнення з моїми посланцями.

Петик, почувши про лушпиння, ледь не поперхнувся. Підслуховуючи розмову, він не міг сидіти без діла, і, як завжди, лузав насіння.

Почувши якийсь шурхіт під стелею, співрозмовники затихли.

– Мабуть, мишка десь шкребеться, – здогадався Даг.

– У вашому новому супермаркеті вже завелися миші? – недовірливо відгукнувся Перевертень, піднімаючись із крісла.

– Апчхи! – почулось знову зверху, і Перевертень, уже не роздумуючи, схопив крісло і жбурнув ним на голос.

– Ой-йой-йо-о-о-ой! – закричав Петик, падаючи прямо на голови оторопілих Дага з Перевертнем.

Крісло все-таки розбило решітку вентиляційного вікна. Втім, падав Петик вниз не один. За ним сипалась лушпина від насіння, засипаючи очі двом свідкам цієї пригоди.

Швиденько підхопившись, помічник детектива поспішив до дверей, але вони виявились зачиненими. Не роздумуючи, він відштовхнувся від дверей і стрімголов кинувся повз Дага з Перевертнем до вікна, а через відчинене вікно – на вулицю…

Звичайно, шкода, що в Петика не було часу на роздуми. Інакше він не плигав би у вікно, яке знаходилось аж на десятому поверсі будівлі. Але тепер вже нічого не вдієш.

«І що вони там говорили про помічника Макса та якісь купи лушпиння? – ще встиг, падаючи, подумати Петик. – Невже вони мали на увазі мене? Ні, я про лушпину доповідати Максу не буду…»

Страшенний гуркіт від падіння кмітливого помічника детектива розбудив, мабуть, половину міста. Бо впав Петик не на якісь там пухнасті подушки. Він, пробивши покрівлю одноповерхової прибудови, гепнувся на купу музикальних інструментів, що належали муніципальному оркестру. Урятувало Петика те, що він спочатку впав на великого барабана, здійнявши гуркіт та деренчання мідних тарілок. Потім уже, підскакуючи, він покотився по клавішах роялю, звук яких по силі не поступався гуркоту барабана. Петик в тій музиці навіть уловив якусь мелодію, та прислуховуватись до неї не було часу.

Із вікна, з якого він випав, почулися постріли. Тримаючись за кишені, щоб не розгубити залишки насіння, Петик вибіг на вулицю.

За рогом будинку на нього вже чекав Макс. Постріли не змовкали, тому вони швиденько заховались у кущі.

– Що там трапилось? – почав допитуватись Макс, міцно втримуючи Петика, який усе ще поривався кудись бігти. – Ти здійняв такий тарарам, що розбудив, мабуть, усе місто!..

– Що трапилось, що трапилось!.. – Петик, зрештою, заспокоївся і відразу ж дістав із кишені жменю насіння. – Ти, посилаючи мене на завдання, міг би добре все продумати! Знаєш, які в Дага вузенькі вентиляційні ходи? Він, мабуть, навмисне зробив їх такими тісними, щоб я не зумів пролізти. А як там душно, ти хоч здогадуєшся? Отож-бо…

– Мені не цікаво слухати про твої власні проблеми. Розповідай швидше, що ти там чув та кого бачив.

І Петик із задоволенням почав розповідати, яку невиправну помилку зробив тоді Макс, караючи його за повідомлення про зв’язок Дага з Перевертнем. У нього ще й досі ниє потилиця від тумаків. Зараз там, нагорі Петик бачив своїми очима, як вони удвох розмовляли і чув, як вони домовлялись знешкодити його – Макса.

– Ти нічого не плутаєш? Вони розмовляли про мене? – Макс струсив із себе лушпиння від насіння. – Може, ти через своє лузання недобре щось почув? Я чомусь упевнений, що ти й там залишив гори лушпини?…

– Я прекрасно все чув, і не чіпляйся до мого насіння! – Петик, лузаючи, ще гучніше почав плямкати. – Говорили вони тільки про тебе, так що можеш чекати неприємностей. Невідомо, чому через тебе і я повинен страждати. Грошей ти мені за роботу давно вже не виплачуєш. А тепер, коли тебе залишили без ліцензії, і поготів не будеш платити. Тоді, хоч не забороняй мені лузати насіння. Якби не воно, то мені довелося б знову розпочати палити. А ти ж повинен знати, як це шкідливо для здоров’я! І взагалі, ти хоч трошки турбуєшся про здоров’я своїх підлеглих?

– Перестань верзти всяку нісенітницю, – відповів Макс, напружено роздумуючи над повідомленням Петика. – Ми приготуємо для головорізів Перевертня добру пастку. Пішли звідси.