Читать книгу Детективне агенство Кота Макса - Иван Будз - Страница 6

Дерево, на вершині якого сидів Петик, почало розгойдуватись від вітру, що раптово звідкись з’явився.

«Звідкіля він тільки взявся? – сердився помічник детектива на вітер, тримаючись за гілку й з побоюванням поглядаючи вниз. – Даремно я так високо забрався. Макс завжди придумує завдання, які ставлять мене в скрутне становище!»

Він мусив залізти на це дерево, щоб спостерігати за дорогою – чи не наближаються машини.

Але, щоб побачити, чи наближається кортеж машин, не обов’язково було Петику кудись залазити. Машини й так здіймуть такий гул і таку пилюку, що буде видно за три кілометри.

Але Макс любить перестрахуватись, тому й змусив Петика залізти на дерево якомога вище. Сам він зараз сидів за великим каменем у засідці, теж уважно спостерігаючи за дорогою.

Справа в тому, що по цій дорозі мав проїхати Перевертень, направляючись до невеличкого селища, яке знаходилось за пагорбом. У селищі зараз переховувалась Ізабелла. Вона змушена була втекти з дому, не бажаючи погоджуватись на заручини з Дагом. І звісно, це відбулося за активного сприяння Макса.

Втеча Ізабелли наробила багато галасу в місті. Щига спочатку подумав, що його єдину доньку викрали, щоб отримати за неї викуп. Ну а потім він подумав уже про Макса. Він взагалі будь-яку неприємну подію в місті пов’язував із детективом. І не тільки він. Майже всі жителі міста також дотримувалися такої думки. Так уже чомусь повелося.

Тут якраз виписався з лікарні Перевертень, і Щига одразу ж звернувся до нього по допомогу. У місті всі вже знали про те, як Макс із напарником познущалися над ним, тому Перевертень зробив усе, щоб розвідати де ховається сищик. Він також був упевнений, що, знайшовши Макса, він знайде й Ізабеллу. За цю роботу йому пообіцяли добре заплатити Щига з Дагом.

Макс ніяк не міг второпати, як Перевертень дізнався про місце знаходження Ізабелли. А потім здогадався, що про це комусь розповіли молочниці, які щодня їздять із селища в місто торгувати молоком на ринок.

Хай там як, але до зустрічі з ватагою Перевертня він мусив приготуватися. Ізабеллу довелося відвезти в сусіднє селище, а для гостей знову була приготована пастка.

Автомобілі з’явились із-за повороту так несподівано, що Макс навіть на хвилину розгубився. Він поглянув на дерево, дивуючись, чому Петик мовчить, не подаючи ніяких сигналів. Йому здалеку важко було розгледіти, що там робиться з помічником, але Макс був упевнений, що Петика знову відволікла його пристрасть до лузання насіння.

Та цього разу він помилився. Петику зараз було не до лузання. Гілляка, за яку він тримався, обломилась ще до появи машин, і Петик давно вже повинен був упасти з дерева. Його врятували великі кишені, точніше одна кишеня. Петик зачепився кишенею за сучок і тепер висів високо над землею, благаючи долю, щоб не відвернулась від нього в цю скрутну хвилину. І доля, як бачимо, не відвернулася. А, можливо, доля тут ні до чого. Всього-навсього кишеня була пришита на совість і сучок виявився міцним.

Як на біду звідкись прилетів дятел. Птах гарний, але має погану звичку довбати міцним дзьобом усе підряд. Він безцеремонно сів Петику на голову і декілька раз дзьобнув його в лоба. Тут Петик ще раз переконався в справедливості народної приказки, що біда, зазвичай, приходить не сама. Дятел про цю приказку нічого не знав, бо ще раз добряче дзьобнув свою жертву.

Петик зібрався вже позвати на допомогу Макса, та в цю хвилину під ним промчав кортеж машин Перевертня, здійнявши величезний стовп пилюки.

– Апчхи-и-и! – голосно чхнув Петик, від чого сук обломився, і він полетів униз, у самісіньку гущу пилюки. – О-о-ой! – голосно заверещав помічник детектива. Але ніхто зараз не міг прийти йому на допомогу, бо всі були дуже зайняті.

Макс напружено спостерігав за автомобілями, які зупинилися недалеко від нього. Їх пасажири, у свою чергу, уважно придивлялись до доріжки з лузаного насіння, яка вела кудись у кущі.

– Вони знаходяться там! – Перевертень, показав на доріжку з насіння.

Він наказав, щоб усі їхали за ним, і його машина рвонула в кущі…

Що було потім, ліпше не розповідати, бо, почувши це, малі діти не зможуть заснути.

За тими кущами брало початок глибоке провалля, а де воно закінчувалось могли розповісти тільки самі постраждалі. Хто вцілів, звичайно.

Страшенний гуркіт машин, що падали у провалля та жахливий крик їхніх пасажирів ще довго відгукувався в лісі луною. Цей крик було чутно навіть у найвіддаленіших селищах.

У порівнянні з тим криком, крик помічника детектива, що борсався в пилюці, був схожим на слабенький писк комара.

– До яких пір, скажи, будь ласка, я маю терпіти таке знущання над собою!? – накинувся Петик на Макса, коли той нарешті прибіг до нього на поміч.

– Ти нічого собі не пошкодив, Петику? – не звертаючи уваги на справедливе обурення напарника, запитав стурбовано Макс.

– Пошкодив, і навіть дуже! – продовжував обурюватись Петик. – Подивися на мене, і сам побачиш!

І справді, він виглядав зараз не кращим чином. Обірвана кишеня, подряпане обличчя, весь у пилюці, а на лобі кровоточили рани від залізного дзьоба навіженого дятла.

– Наступного разу сам полізеш на дерево, – не міг заспокоїтись Петик.

– Не ображайся, друже. Наступного разу вже не буде. Бачиш, як знову допомогло нам твоє чудодійне насіння? – Макс кивнув на кущі. – До речі, у тебе не залишилось його хоч трошки? Дай і мені полузати. Тепер я вірю, що це справді дуже корисне заняття.

– Ти, мабуть, глузуєш? – почав обтрушуватись від пилюки Петик. – Мені зараз зовсім не до жартів…

– Ні, не глузую. Ти молодець, Петику. – Макс смачно плямкав губами, лузаючи насіння. – Я ще раз упевнився, що без твоєї допомоги не зумів би провести жодної успішної операції. Ти помітив, що нам в останній час таланить? Я думаю, що після сьогоднішнього програшу Перевертень не скоро прийде до тями. Жаль, що разом із ними не було Дага.

– А чому ти такий упевнений? – Петик глянув на кущі. – Може, він якраз був із ними.

– Ні, Даг не такий дурень, щоб роз’їжджати в машині разом із Перевертнем. Для Дага ми повинні придумати щось більш хитре…

– Тільки цього разу без моєї участі. Добре?…

– Що ти, що ти, Петику. Без тебе в мене нічого не вийде.

Тим часом крик у проваллі затих.

І у ту ж мить звідти почулися вибухи. Мабуть, то вибухали бензобаки ушкоджених автомобілів.