Читать книгу Ваш надійний тил. Як налагодити зв’язки, що приведуть до успіху - Кейт Феррацці - Страница 33

Одного разу я був у Італії – гостював у родичів, що живуть під Міланом. Моя двоюрідна бабця відвела мене до місцевої церкви, біля якої поховані мої рідні. Це собор із величезним куполом у стилі Відродження. Коли сидиш усередині, на церковній лаві, важко навіть уявити, як цей купол тримається. Але варто вийти назовні, і все стає зрозуміло: склепіння спирається на чотири колони, кожна з яких стоїть на потужному фундаменті. Усе це видно неозброєним оком.

Сміливість відкривати свої вразливі сторони нагадує мені опори цього купола. Церкву ніколи не будують згори донизу. Проте люди припускають, що я вимагаю від них саме цього – відкрити іншій людині свої найглибші страхи й уразливі місця, перш ніж із нею буде збудовано фундамент близькості. Справді, за таких умов можна здатися жалюгідним або нав’язливим.

На цьому фундаменті пізніше виростає повага, симпатія і довіра. Щоб його збудувати, слід відкриватися поступово, крок за кроком стаючи ближчими.

Звичайно, на папері все дуже просто. Багатьом хотілося б бути відкритішими з деякими людьми, але з чого почати? Небагато людей може так просто підійти до незнайомця на бізнесовому заході й почати звірятися йому, розповідати про свої страхи й хвилювання. Але знаєте що? Цього й не слід робити! Спочатку треба збудувати фундамент, який дасть вам змогу досягти такого рівня близькості.

Спробуйте ось що. Під час обіду з колегою чи приятелем – людиною, якій, на вашу думку, можна довіряти – розкажіть про якусь свою ваду, поділіться якимось хвилюванням. Бажано, щоб це було щось досить вагоме; це може бути навіть щось незначне – але за умови, що воно вас справді турбує. Ви побачите, що від цього не помирають, а от стосунки можуть перейти на новий рівень. Ваш співрозмовник, імовірно, дасть якусь пораду або розкаже, що турбує його. Може навіть виявитися, що в цієї людини та сама проблема – урешті-решт, не такі ми вже й виняткові! Ви зрозумієте – якщо досі ще не зрозуміли, – що відкритість дає можливість бути людиною і налагоджувати контакт.

СКОТТ БОВЕН, ФІНАНСОВИЙ ДИРЕКТОР

Я познайомився зі Скоттом Бовеном, коли він був фінансовим директором інвестиційної компанії Deutsche Bank Americas. Він запросив Ferrazzi Greenlight, щоб ми попрацювали з дюжиною людей у його нью-йоркській команді фінансових управлінців. У той час у його підрозділі відбувалися значні перетворення, і Скотт, за його власними словами, «намагався зробити так, щоб ця група могла працювати разом, щоб усі були відкриті й відповідали одне перед одним».

Я знав, що це буде дуже нелегко, бо компанії з Волл-стрит, на зразок Deutsche Bank, відомі своєю стриманою культурою. Робочі стосунки зазвичай досить формальні, з чіткою ієрархією. Ми з командою FG організували серію майстер-класів, метою яких було руйнування бар’єрів між членами команди Скотта. Ідея полягала в тому, щоб учасники поділилися особистими історіями й вийшли на новий рівень близькості – це допомогло б створити середовище, у якому можна спілкуватися відверто. Напевно, це вас уже не дивує, адже саме в цьому полягає процес створення безпечного простору, про який ви щойно прочитали.

Завдяки роботі над культурою взаємної підтримки – спочатку в цій команді, потім із тими, кого вони обслуговували – стратегічні та операційні труднощі, пов’язані з перетвореннями в компанії Deutsche Bank, удалося пережити досить легко. Але яким виявився найважливіший результат? Сам Скотт став кращим лідером. Він замовив у FG навчальні матеріали, що стосувалися концепції «глибокої особистої підтримки на роботі», і з допомогою наших коучів створив безпечний простір.

– Успіх проявився в тому, що наші зустрічі із цими хлопцями стали досить щирими, до того ж мені нарешті вдалося зробити їх регулярними. Я став отримувати відповіді значно швидше і став відкритішим зі своєю командою.

Лідерські якості Скотта покращилися значною мірою завдяки тому, що він навчився ставитися до співробітників як до рівних і почав запитувати, що він може зробити, щоб стати для них кращим лідером.

– Кейт каже, що я вдаю із себе розумника, – сміється Скотт. – У мене був жорсткий стиль керування, у спілкуванні я вдавався до сарказму і часом навіть утрачав самовладання. З урахуванням критики, отриманої від команди, я дещо змінив свою поведінку – перестав кидатися на людей. Якби не зв’язок із групою, я відреагував би негативно. Я змінив свій стиль, і це спрацювало.

Це не просто спрацювало – нещодавно Скотт залишив попередню роботу і став міжнародним фінансовим директором в іншій інвестиційній компанії. Сьогодні він робить для своєї нової команди те саме, що фахівці FG зробили для попередньої. До речі, Скотт уже запросив нас на зустріч із відділом кадрів компанії, у якій нині працює. Він тепер поширює ідеї, з яких колись сам сміявся!