Читать книгу Колиска для кішки - Курт Воннеґут - Страница 12

Я чогось зволікав із моєю книгою про день бомби. Десь через рік, за два дні до Різдва, інше питання привело мене проїздом до Іліума, Нью-Йорк, де доктор Фелікс Гоніккер виконав більшу частину своєї роботи, де малий Ньют, Френк та Анджела провели ті роки, коли формується особистість.

Я зупинився в Іліумі пошукати чогось цікавого. Гоніккери вже не мешкали в Іліумі, але там залишилося повно людей, які запевняли, нібито добре знали старого та трьох його дивакуватих діточок. Я домовився про зустріч з доктором Ейсою Бридом, віце-президентом, завідувачем Дослідної лабораторії Загальної сталеплавильної компанії. Припускаю, що доктор Брид входив до мого карасу, хоча він не злюбив мене майже відразу.

«Приязнь чи неприязнь ніяк на це не впливають», – казав Боконон. Важливе попередження, але забути його легко.

– Правда, що ви були керівником доктора Гоніккера, коли він тут працював? – спитав я доктора Брида телефоном.

– Лише на папері, – відповів він.

– Не розумію, – сказав я.

– Якщо б я дійсно керував Феліксом, – сказав Брид, – то був би зараз здатен завідувати вулканами, припливами, перельотами птахів та міграціями лемінгів. Ця людина була природним явищем, яким ніхто зі смертних не зміг би керувати.