Читать книгу Колиска для кішки - Курт Воннеґут - Страница 21

Коли ми увійшли до кабінету доктора Брида, я спробував зібратися з думками, щоб провести пристойне інтерв’ю. Але мої розумові здібності все ще не покращали. Отож, коли я почав розпитувати доктора Брида про день бомби, виявилося, що ділянка мого мозку, відповідальна за зв’язок із громадськістю, затьмарена алкоголем і паленим котячим хутром. Яке б запитання я не ставив, виходило, що я вважаю творців атомної бомби злочинцями, що сприяли найжорстокішому вбивству.

Спочатку це здивувало Брида, потім образило. Він відсунувся від мене й пробурчав:

– Як я бачу, ви не дуже полюбляєте вчених.

– Це не зовсім так, сер.

– Але всі ваші запитання спрямовані на те, щоб я був змушений визнати, що вчені – це безсердечні, безсовісні, обмежені бовдури, байдужі до долі решти людства, а може, навіть не належать до роду людського.

– Занадто жорстко сказано!

– Не жорсткіше ніж те, що ви, вочевидь, збираєтесь написати в своїй книзі. Я вважав, що ваш намір – створити чесну, об’єктивну біографію Фелікса Гоніккера. Це, без сумніву, достойна ідея для молодого письменника наших часів, нашого століття. Але ж ні, ви прибули сюди з упередженням, з уявленням про вчених як про якихось маніяків. Звідки така гра уяви? З коміксів?

– Від сина доктора Гоніккера, наприклад. Це одне з моїх джерел.

– Котрого сина?

– Ньютона, – сказав я. Лист малюка Ньюта я приніс із собою, тепер я дістав його й показав Бриду. – До речі, чи Ньют дійсно малий?

– Не вищий за стійку для парасольок, – сказав він похмуро, читаючи листа Ньюта.

– А інші діти нормальні?

– Авжеж! Боюсь вас розчарувати, але у вчених народжуються такі ж самі діти, як і в інших людей.

Я постарався заспокоїти Брида, переконати його в тому, що дійсно бажаю відтворити точний портрет Гоніккера.

– Я прийшов сюди з єдиною метою – точно зафіксувати все, що ви мені скажете про доктора Гоніккера. Лист Ньюта – це лише перший документ, я обов’язково врівноважу його тим, що почую від вас.

– Мені набридли люди, які не розуміють, що таке вчений, що робить учений!

– Я зроблю все можливе, щоб загладити непорозуміння.

– У нашій країні люди здебільшого навіть не розуміють, що таке наукове дослідження.

– Буду вам дуже вдячний, якщо ви поясните мені, що це.

– Дослідження – це не пошук кращого фільтра для цигарок, чи м’якіших паперових рушників, чи більш стійкої фарби для малярних робіт, ні, борони Боже! Усі говорять про дослідження, але майже ніхто ними в нас не займається. Ми одна з небагатьох компаній, які справді наймають спеціалістів для суто наукових досліджень. Ті компанії, що вихваляються своїми «дослідженнями», мають на увазі техніків у білих халатах, котрі працюють за готовими рецептами й винаходять удосконалену конструкцію двірника для нової моделі «Олдсмобіля».

– А тут, у вас?..

– А в нас та ще в кількох, на жаль, небагатьох, інших місцях людям платять за те, що вони здобувають нові знання, працюють тільки заради цього.

– Це дуже великодушно з боку Загальної сталеплавильної компанії.

– Нічого великодушного! Нові знання – це найцінніша річ у світі. Що більше істин ми знаходимо, то багатшими стаємо.

Якби я вже тоді був боконістом, від цих слів, напевне, завив би.