Читать книгу Колиска для кішки - Курт Воннеґут - Страница 25

– Ця штука існує? – спитав я.

– Ні-ні, ні, – відповів Брид, знову втрачаючи терпець. – Я розповів вам усе це лише для того, щоб ви могли уявити собі надзвичайне новаторство підходів Фелікса до старих проблем. Ви почули зараз переказ того, що він наговорив генералу морської піхоти, котрий дошкуляв йому питанням багна.

Фелікс обідав щодня в нашому кафетерії завжди сам. Ніхто не дозволяв собі сідати до його столу, щоб не перервати потоку думок ученого. Таким було неписане правило. Але генерал морської піхоти вломився до приміщення, усівся на стілець і почав балакати про багно. Моя розповідь – це й була імпровізована промова Фелікса.

– І такої штуки… такої штуки насправді немає?

– Я тільки що казав вам: ні, немає! – роздратовано вигукнув Брид. – Фелікс помер невдовзі після цього! Якби ви уважно слухали те, що я намагався вам розповісти про людей-дослідників, ви не ставили б таких запитань! Ті, хто займається чистими дослідженнями, працюють над тим, чим вони захоплюються самі, а не тим, що хвилює інших людей.

– Але я все думаю про те болото…

– Можете припинити! Я навів це лише задля прикладу.

– Коли струмки, що течуть через болото, замерзнуть у вигляді льоду-дев’ять, що станеться з ріками й озерами, куди вони впадають?

– Замерзнуть. Але льоду-дев’ять не існує.

– А океани, куди впадають замерзлі ріки?

– Замерзнуть теж, звісно, – різко кинув він. – Бачу, ви вже вирішили винести на ринок сенсаційну історію про лід-дев’ять. Кажу вам ще раз, цієї речі не існує!

– І джерела, що живлять замерзлі озера та струмки, і всі підземні води, що живлять джерела?

– Замерзнуть, чорт забирай! – вигукнув він. – Шкода, що я відразу не розпізнав вас як представника жовтої преси, – сказав він пишномовно, піднявшись на ноги. – Я не допустив би вас сюди навіть на хвилину!

– А дощ?

– Коли почнеться дощ, краплі перетворяться на маленькі часточки льоду-дев’ять – і тоді настане кінець світу. А зараз – кінець інтерв’ю! На все добре!