Читать книгу Колиска для кішки - Курт Воннеґут - Страница 28

Поки що я не можу сказати ще щось про вампітери мого карасу.

Після неприємного інтерв’ю з доктором Бридом у Дослідній лабораторії Загальної сталеплавильної компанії я потрапив до рук міс Фауст. Їй було велено виставити мене геть. Однак я зумів умовити її спершу показати мені лабораторію покійного доктора Гоніккера.

По дорозі я спитав, чи добре вона знала Гоніккера. Лукаво усміхнувшись, вона відповіла відверто й розумно.

– Не думаю, що його так легко було пізнати. Розумієте, коли люди кажуть, що «знають» когось, добре чи не дуже, ідеться про особисті таємниці: були вони посвячені в них чи ні. Люди мають на увазі інтимні речі, сімейні справи, любовні історії, – сказала мені ця мила стара леді. – У житті доктора Гоніккера мало місце все, що буває в кожної живої людини, але для нього це не було головним.

– А що ж тоді було? – спитав я.

– Доктор Брид часто повторює мені, що головним для Гоніккера була істина.

– Ви з ним не згодні?

– Не знаю, згодна чи ні. Просто мені важко зрозуміти, як істина, тільки істина, може замінити людині все.

Міс Фауст дозріла до прийняття боконізму.