Читать книгу Якокка. Автобіографія - Ли Якокка - Страница 5

Це вже стало традицією, коли автор дякує тим, хто допомагав йому з написанням книжки. Але оскільки це автобіографія, перш за все я хочу подякувати тим, хто допомагав мені в житті – своїм справжнім друзям, які лишалися зі мною, коли світ навколо перетворювався на руїни: єпископу Еду Бродеріку, Біллу Каррану, Віку Дамону, Алехандро де Томасо, Біллу Ф’юґазі, Френку Кльотцу, Волтеру Мерфі, Біллу Вінну та Джіо, моєму перукареві. А також лікареві Джеймсу Беррону, який допоміг мені примирити розум і тіло.

Я хочу подякувати тим, хто відмовився від приємного відпочинку на пенсії й простяг мені руку допомоги в Chrysler – Полу Берґмозеру, Дону де ла Росса, Ґару Лауксу, Гансу Маттіасу та Джону Нотону, а ще молодим туркам Джеррі Ґрінвальду, Стіву Міллеру, Лео Кельменсону та Рону де Луці, які полишили гарну й стабільну роботу, щоб взятися за справу й допомогти врятувати компанію на межі закриття.

За тридцять вісім років роботи в автомобільному бізнесі мені пощастило з трьома секретарками, завдяки яким я мав гарний вигляд. Першою була Бетті Мартін, така талановита жінка, що затьмарювала багатьох працівників Ford. Друга, Дороті Карр, пішла з Ford того ж таки дня, коли мене звільнили, і перейшла в Chrysler з чистої відданості, навіть ризикнувши власною пенсією. А третя, моя нинішня секретарка Бонні Ґейтвуд, давня співробітниця Chrysler, нічим їм не поступається.

Я вдячний давнім друзям з Ford, тим дорогим мені кільком людям, які лишилися зі мною в скрутні часи: Келвіну Борегару, Генку Карліні, Джею Дуґану, Метту Мак-Лафліну, Джону Морріссі, Весу Смоллу, Гелу Сперліху та Френку Зіммерману.

Я хотів би подякувати Нессі Рапопорт, своїй редакторці, яка подбала про те, щоб цю книжку не відкликали з продажу, співробітникам Bantam Books, які так важко працювали, зокрема Джеку Романосу, Стюрту Епплбому, Гізер Флоренс, Альберто Вітале та Лу Вульфу, а також неоціненному співавтору Вільяму Новаку.

І певна річ, своїм донькам Кеті й Ліа, які були і є усім моїм життям.