Читать книгу Слухай своє тіло – найкращого друга у всьому світі - Лиз Бурбо - Страница 6

Доволі важливо зрозуміти різницю між зобов’язанням і відповідальністю. Словник дає визначення «відповідальності» як морального обов’язку відповідати за наслідки свого вибору.

Ти, безперечно, погодишся зі мною, що найчастіше нам доводиться відповідати за наслідки вибору, зробленого не нами. Якщо хтось з нашого оточення почувається нещасним, з тієї чи іншої причини, нам теж стає від того недобре, навіть маємо почуття провини. Ми одразу хочемо допомогти цій людині або пропонуємо їй розв’язки, які б могли чимось зарадити. Але цей приклад не має нічого спільного зі справжнім сенсом відповідальності.

Наша ЄДИНА відповідальність на Землі – це наш власний розвиток. Інакше кажучи, це наша здатність визнати, що ми самі робимо вибір, ухвалюємо рішення, а отже, самі маємо відповідати за їхні наслідки.

Ти відповідальний за своє життя від моменту свого народження. Це може здаватися неймовірним, але ти сам обрав собі батьків, сімейне та соціальне середовище, навіть країну. Все це належить до поняття відповідальності.

Поки в тебе залишаються найменші сумніви в прийнятті на себе відповідальності за все, ти не можеш змінити події у своєму житті. Ти маєш зрозуміти і прийняти, що тільки ти відповідаєш за своє життя цілком і повністю. Якщо тобі не подобається результат твоїх рішень, тобі слід змінити їхній формат і перейти до інших. Тільки ти можеш творити своє життя. Твоя головна відповідальність – це відповідальність за себе самого, за cвоє життя. Отож логічно, що інші мають бути відповідальними за ЇХНЄ власне життя.

Найкращий подарунок, який можуть зробити батьки своїм дітям, – це навчити їх ставати відповідальними якомога раніше. Наприклад, якщо дитина одного ранку вирішить не піти до школи, тому що їй просто не хочеться, і вона попросить матір написати їй записку про те, що її дитина хвора, то це означає, що вона зробила своє рішення, але при цьому не забажала брати на себе його наслідки. В такому разі відповідальна за свої слова та вчинки мати мала б написати в цій цидулці: «Мій син ліниться і не схотів іти до школи». Дитині навряд сподобалася б така записка, вона напевно стала б рюмсати, на що матері залишається лише відповісти: «Це твоє рішення. Чому я маю брехати й вигадувати виправдання, за які мені доведеться червоніти? Ти сам вирішуєш – отож бери на себе відповідальність за наслідки!»

Відповідь матері, скоріше за все, спричинить розмову з дитиною про те, чому їй не хочеться або ж, наприклад, страшно йти до школи.

Інший випадок. Маленький хлопчик хоче вийти погратися, а одягатися як слід йому не хочеться, хоч на вулиці досить прохолодно. Мати пропонує йому одягнутися тепліше. Дитина відмовляється: вона не хоче надягати на себе багато одягу. Матері залишається тільки поступитися, попередивши про можливі наслідки. Це його тіло, тож нехай сам і вирішує. Якщо дитину лякати можливою застудою, вона піде на вулицю з думкою про хворобу й неминуче підхопить нежить або грип. Але якщо мати зможе визнати повну відповідальність дитини, тоді вона скаже: «Якщо ти думаєш, що не замерзнеш, – добре, як знаєш. Але коли змерзнеш, швиденько вертайся й одягнись тепліше». Так дитина повністю змінить свою поведінку. Вона не застудиться, адже не думатиме про хворобу, а коли відчує, що їй стало холодно, повернеться і з власної волі одягне ще що-небудь. Як часто діти суперечать своїм потребам просто з бажання зробити щось наперекір батькам!

З іншого боку, як часто батьки скаржаться на своє невдале життя! Чому? Та лише тому, що їхні діти обрали не той шлях, який вони для них підготували, як-от, наприклад, не захотіли вступати до університету. Або вживають наркотики, займаються дрібними злочинами тощо. Батьки таких дітей вважають себе безталанними тому, що взяли на себе відповідальність за рішення, зроблені іншою людиною, за чужий вибір. Вони нещасні й страждають, бо йдуть усупереч великим природним законам, усупереч порядку речей.

На жаль, ми продовжуємо поводитися так протягом всього дорослого життя. Постійно слідкуємо за тим, як не розчарувати наших близьких, вважаємо себе відповідальними за них. Гадаємо, що якщо вони нещасні, то ми мусимо на деякий час забути про себе і робити все для них. Така поведінка призводить лише до того, що наше еґо збільшується і роздувається. Воно заважає нам чути голос серця, дотримуватися великих законів любові, як і не менш важливого закону відповідальності.

Коли ми діємо всупереч цим законам, ми провокуємо реакції, які проявляються у формі негативних емоцій, страхів, почуття провини, а ті далі вже стають причинами великої кількості недуг і хвороб. Для керування Землею були створені великі закони – фізичні, космічні, психічні, духовні. Якщо людина вип’є келих з отрутою, що має вигляд звичайної води, це неминуче призведе в тілі до жорстокої реакції, адже буде порушено фізичний закон.

Великий закон відповідальності є частиною закону любові й закону розумності. Цей великий духовний закон стосується найглибших вимірів людського єства. Кожна людина на Землі має відповідальність за себе, за те, яка вона Є, за те, що вона РОБИТЬ, і за те, що вона МАЄ.

Відчувати або вважати себе відповідальним за щастя або нещастя інших завжди тягне за собою наслідок – почуття провини. Якщо ти впізнаєш себе в цих рядках, якщо ти людина гіперчутлива, вважаєш себе відповідальним за все, що трапляється з іншими, надто з твоїми близькими, то ти вже знаєш, наскільки це почуття робить тебе самого вразливим і нещасним. Більше того, такою поведінкою ти спричиняєш відносно інших певні очікування. Коли ми готові на все заради інших, ми, звичайно, очікуємо схожих вчинків від інших. Якщо нам не відповідають тим самим, ми відчуваємо серйозне розчарування, обурюємося, впадаємо в депресію.

У батьків, яких ти собі обрав, є чого повчитися. Якщо ти не приймаєш цих уроків, то відчиняєш двері цілій низці неприємних ситуацій. Якщо в тебе є діти, то свідомо чи несвідомо ти їх обрав не для того, щоб замість них керувати їхнім життям, а щоб направляти їх, не намагаючись при цьому їх контролювати, і щоб вчитися в них. Кожна зустріч, кожна ситуація на твоєму шляху дає тобі досвід, сприяє твоєму розвитку. Ось чому, якщо в тебе є діти, так важливо якомога раніше навчити їх бути відповідальними за свій вибір.

Якщо твоє дитя оголошує тобі, що кидає навчання, тому що йому набридло вчитися або не подобається те, чого його навчають у школі, раджу відповісти йому: «Гаразд. Але ти знаєш, що тебе чекає, якщо ти кинеш школу? Ти добре подумав про можливі наслідки? Наприклад, чи готовий ти до того, що, не маючи атестата, ти, швидше за все, муситимеш працювати там, куди візьмуть, і зовсім не обов’язково там, де б хотілося тобі? Ти готовий до цього?» Якщо син чи донька відповість ствердно і це справді свідомий вибір, то краще не заперечувати й дозволити прожити цей власний досвід. Інакше твоя дитина почне кидати тобі виклики, щоб лише спровокувати твою негативну реакцію. Батьки можуть давати орієнтир своїм дітям, поради, але мають давати їм право вирішувати самим, дотримуватися цих порад чи ні.

Якщо ти вже батько маленьких дітей або готуєшся завести дітей, звісно, ти з тривогою поставишся до ідеї про їхню самостійну відповідальність. Можливо, ти скажеш на це: «Почуття відповідальності – це прекрасно, але ж я не можу залишити своїх дітей напризволяще, я ж за них відповідаю! І потім це мені доведеться розплачуватися, якщо мій син, наприклад, не знайде роботу. Не залишу ж я його на вулиці без копійки!»

Хай би що не трапилося, твоя єдина відповідальність перед дітьми як батька полягає в тому, щоб любити їх і давати орієнтири. Згадай самого себе в дитинстві. Гадаю, в тебе не було всіх іграшок, яких хотілося, ані всього іншого. Але ти знав, що батьки тебе люблять, і жив ти в атмосфері любові. Хіба не це тоді було для тебе найголовнішим? Усе, чого хоче кожна людина на Землі, – це жити в любові. Це найзаповітніша мрія кожного, хоч і не всі можуть це усвідомити. У наступному розділі я поясню, що таке справді істинна любов. Рішення батьків завести дитину неодмінно накладає певні зобов’язання – як і без зобов’язань неможливе жодне спільне життя.

Ніхто не приходить на Землю з життєвим планом, що передбачає відповідальність за щастя або нещастя іншої людини. Ти не відповідаєш за щастя або нещастя батька, матері, дітей, дружини, чоловіка, друзів, твого оточення тощо.

Натомість ти відповідаєш за те, як люди до тебе ставляться. Дивно, чи не так? Це ти притягуєш у життя такі ситуації, коли люди з тобою чемні або грубі, критичні або ж доброзичливі. Ти несвідомо притягуєш до себе все, залежно від того, хто ти є. Інші поводяться з тобою так, як ти сам поводишся з собою. Чи ти це усвідомлюєш?

Візьмемо до прикладу людину, яка щоразу, коли опиняється в твоїй присутності, постійно все критикує. Ніщо їй не до шмиги, й, нехай би що ти не сказав, вона, здається, ніколи не згодна. Якщо ти звинуватиш її в критиканстві, вона знову накинеться на тебе зі звинуваченнями і критикою, що цілком природно – адже це ти вирішив, що вона така. Ця людина є в твоєму житті для того, щоб ти усвідомив, наскільки ти критичний до самого себе. Хтось інший вважатиме цю саму людину доволі приємною і не угледить у ній нічого, крім чесності та щирості. Вкрай критична з тобою, вона перетворюється на саму чемність з тими, хто сприймає її інакше. При цьому вона не змінює своїх оцінок, але в її судженнях тепер значно менше критики.

Те, як люди поводяться з тобою, залежить від вібрацій, які йдуть від тебе. Люди, що тебе оточують, стають провідниками, які допомагають тобі усвідомити процеси, що відбуваються в самих глибинах твого єства.

У тебе може скластися враження, що, залежно від змін у твоєму способі мислення змінюються і люди навколо тебе. Однак вони залишаються тими самими. Скоріше за все, починаючи мислити інакше, ти виявляєш в людях інші аспекти їхньої особистості. Бачиш, як далеко сягає поняття відповідальності. Ось чому ти маєш усвідомлювати, хто ти є, що ти говориш і що робиш. Почни одразу застосовувати це поняття на практиці в твоєму житті.

Одним словом, відповідальний той, хто усвідомлює, що своїм вибором, рішеннями, діями і реакціями безперервно творить своє життя. Він також знає, що й інші люди так само мають відповідальність за кожен свій вибір, за свої рішення, дії та реакції.

Як визначити, відповідальна ти людина чи ні? Це можна визначити за тим, чи відповідаєш ти за наслідки своїх дій, а ще більше – чи дозволяєш іншим відповідати за їхні власні.

Більшості людей, які відчувають себе відповідальними за щастя інших, важко зрозуміти різницю між відповідальністю і зобов’язанням. Їм здається, ніби вони мають бути зобов’язані навіть тоді, коли ніяких зобов’язань немає. Поняття відповідальності лежить у площині БУТИ, тимчасом як зобов’язання – в площині РОБИТИ і МАТИ. Ми не можемо зобов’язатися «бути» кимось – це поняття настільки широке, що не піддається контролю.

Що ж таке зобов’язання? Це дія, що зв’язує нас з будь-якою обіцянкою чи домовленістю в усній або письмовій формі, як-от у випадку, коли найманий працівник пов’язує себе контрактом із роботодавцем, зобов’язуючись працювати від такої до такої години, виконувати ті чи ті функції, і отримувати за це таку зарплату. Ось що є зобов’язання.

Стосунки дітей та батьків характеризуються зобов’язаннями, а не відповідальністю. Коли ми вирішуємо мати дітей, ми як батьки беремо на себе зобов’язання забезпечити їм життєві умови й утримувати їх доти, доки вони самі не будуть в змозі заробляти собі на життя, тобто до досягнення ними віку, встановленого законом певної країни. Забезпечувати дітей дахом над головою, харчуванням та одягом є частиною батьківського зобов’язання. Це, однак, не означає, що діти мають отримувати все, чого їм заманеться. Ми зобов’язані забезпечувати їх тільки найбільш необхідним. Якщо батьки хочуть дати дітям більше, то це їхній вибір, але не обов’язок. Доповнення не належать до зобов’язань. Те саме й у випадку з найманим працівником, який зобов’язався виконувати певну роботу для роботодавця. Якщо він хоче робити більше, нехай робить, але це вже за його власним вибором. Важливо, щоб він дотримувався основних зобов’язань.

Батьки не можуть взяти на себе зобов’язання, що дитина БУДЕ щасливою, доброю, розумною або завжди здоровою. Відповідальність за це лежить на самій дитині.

Якщо ти взяв на себе зобов’язання, важливо його виконувати. Пам’ятай: «Що посієш, те й пожнеш». Справді, якщо ти не можеш дотримати зобов’язання, які дав іншим, то й результати матимеш відповідні.

Ти не можеш зняти з себе відповідальність, адже вона – твоя, вона є частиною тебе. Але ти можеш зняти з себе зобов’язання, яке брав на себе раніше, з огляду на його можливі наслідки. Багато хто постійно відмовляється від своїх зобов’язань, тимчасом як інші просто забувають про них, не дуже піклуючись про наслідки. Якщо ти часто так робиш, то ризикуєш притягнути до себе чимало неприємностей і проблем у стосунках з іншими. Тому, перш ніж ухвалити своє рішення, зупинись і запитай себе: «Що це мені коштуватиме в плані моїх зв’язків з оточенням, мого здоров’я, щастя, стосунків тощо?» Якщо ситуація не загрожує ускладненнями або якщо втрати невеликі, а головне – якщо ти відчуваєш, що готовий відповідати за наслідки, то можеш вважати, що ціну довелося заплатити невелику.

Може трапитися, що ти обіцяв зустрітися з кимось, щоб піти погуляти або попрацювати, але потім у тебе з’явилися важливіші справи. Можливо, ти з таких людей, які не наважуються вчасно скасувати взяте на себе зобов’язання зі страху, що інші образяться, що ти не знайдеш потрібних слів або що тебе присоромлять або засудять? І ти знову і знову опиняєшся перед необхідністю робити щось, що тобі не подобається. Ми часто надто поспішаємо брати на себе зобов’язання, не обмірковуючи все як слід, а потім шкодуємо. Якщо це про тебе, не вагайся скасовувати зобов’язання.

Не так уже й важко зателефонувати людині і сказати, що ти вирішив змінити свої плани. Будь щирий і чесний: «Я знаю, що обіцяв, але чи не можемо ми домовитися про інше? Я погодився занадто швидко». Насправді ти навіть не зобов’язаний довго щось пояснювати або виправдовуватися.

Те саме стосується зобов’язань перед собою. Наприклад, одного чудового дня ти вирішуєш, що відтепер щодня робитимеш фізичні вправи. Ти взяв перед собою зобов’язання. Пообіцяв собі. Перші дні все добре, але поступово ти починаєш виконувати вправи рідше – то немає часу, то втомився, то забув… Зрештою, стається неминуче: ти повністю припиняєш заняття. Почуваєшся винуватим і невдоволеним собою. Ти дорікаєш собі в тому, що ніколи не доводиш справи до кінця. Порівнюєш себе з іншими. Потім мучиш себе риторичним питанням, чи здатний ти коли-небудь змінитися, стати хоч трохи кращим.

Щоб уникнути потягу самозвинувачення, було б доречніше сказати собі: «Гаразд. Я взяв перед собою зобов’язання, я обіцяв собі робити вправи щодня, але поки що передумав. Я взяв це зобов’язання поспіхом. Тепер у мене немає часу, але я відновлю вправи трохи згодом». Так ти знімаєш з себе зобов’язання і більше не відчуваєш за собою провини. Ніщо не заважає тобі взяти інше зобов’язання, м’якше, робити фізичні вправи не щодня, а, скажімо, три-чотири рази на тиждень. Але обережно! Якщо ти ввійдеш у смак ось так легко відмовлятися від зобов’язань, пам’ятай: що посієш, те й пожнеш. Далі й інші люди можуть поводитися з тобою так само. Чи готовий ти розплачуватися за це?

Коли ти вирішуєш жити разом з кимось, насамперед навчись брати на себе зобов’язання. Якщо вас буде двоє, троє чи більше під одним дахом, вам краще всім разом визначитися, як ви житимете всі разом в гармонії й справедливості, чітко розподіляючи обов’язки.

Наприклад, легко уявити закохану пару, яка вирішила жити разом або одружитися. Все йде добре доти, доки з’ясовується, що невідомо, хто має робити закупи, чистити ванну, мити посуд, виносити сміття, прибирати, слідкувати за бюджетом тощо. У спільному житті важливо вміло розподіляти обов’язки. Вдома, як і на роботі, кожен має знати, які в кого завдання. Так, якщо три людини смітять у будинку, то якраз вони мають домовитися прибирати разом.

Я пропоную всім зацікавленим особам зібратися за одним столом і скласти на папері список завдань, які треба робити в хатніх справах. Якщо одного дня хтось не може виконати свої обов’язки, бажано заздалегідь передбачити можливість заміни або обміну обов’язками. Уміння розподіляти і брати на себе зобов’язання, за потреби відмовлятися від них, заздалегідь разом передбачити наслідки в разі їх порушення – чудовий спосіб поліпшити стосунки в спільному житті. Це стосується і подружжя з однією дитиною чи кількома. Хто і як опікується їхнім вихованням і розвитком?

Чіткі й точні зобов’язання створюють зрозумілий напрямок нашого руху в майбутньому в будь-якій сфері життя. Уміння брати на себе зобов’язання допоможе уникнути невиправданих очікувань і неприємних емоцій.

Вправи на засвоєння цього розділу

1) Знайди у твоєму нинішньому житті таку ситуацію, за якої хтось інший відповідальний за те, що з тобою сталося. Зваж у цій ситуації міру твоєї відповідальності й, якщо ти виявиш її, спробуй зв’язатися з тією людиною, щоб прояснити цю ситуацію з нею.

2) Пригадай іншу ситуацію, за якої ти вважаєш, що був винний інший. Визнай, що ця людина має відповідати за своє життя, за кожен свій вибір, рішення і реакції. Також проясни цю ситуацію з тією людиною.

3) Тепер напиши на аркуші паперу мінімум п’ять зобов’язань, які ти брав на себе за останній рік. Чи вдається тобі дотримуватися цих зобов’язань? Чи здатний ти час від часу відмовлятися від них? Ти швидко помітиш, що багато речей тобі доводиться змушувати себе робити для інших, хоча тобі зовсім не хочеться. Знову ж таки, проясни кожну ситуацію з відповідною людиною.

4) Ось афірмація, яку я рекомендую тобі повторювати якомога частіше, перш ніж ти прочитаєш наступний розділ:

Я – ЄДИНИЙ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА МОЄ ЖИТТЯ, А ОТЖЕ, Я ЗАЛИШАЮ МОЇМ БЛИЗЬКИМ ПРАВО ВІДПОВІДАТИ ЗА ЇХНЄ ЖИТТЯ