Читать книгу Йди геть зі свого шляху! Як подолати 40 проявів саморуйнівної поведінки - Марк Гоулстон - Страница 13

Коли Беккі та Енн домовилися разом написати книгу, Беккі була на сьомому небі від щастя. Енн була не лише письменницею, чиї твори вже були опубліковані, а також її найкращою подругою. Беккі купила комп’ютер, переобладнала вільну спальню на робочий кабінет, і нові партнерки взялися до роботи.

У них одразу виникла модель співпраці. Енн планувала порядок денний і домінувала на зустрічах, бігала кімнатою, як навіжений геній, що не може стримати своєї буйної уяви, а Беккі сідала за комп’ютер і набирала текст. Коли треба було робити щось нудне, Енн вважала, що це має робити Беккі. Якщо Енн ставила Беккі якесь запитання, це звучало суто риторично, наче вона розмовляла з підлеглою, а не з рівною собі. Оригінальні ідеї Беккі відразу скасовувалися або висміювалися, тому вона стала боятися цих робочих зустрічей.

Поведінка Енн була неправильною, а поведінка Беккі саморуйнівною. Вона страшенно боялася, що Енн відмовиться від проєкту, який вона не здатна була виконати самостійно. Утім, Беккі не могла погодитися з подібним способом співпраці, адже відчувала себе ображеною. Не кажучи «ні», вона фактично казала «так» і лише зміцнювала погане ставлення до себе. Ще більш гнітливим було те, що подруги не обговорювали ситуацію, що склалася, а гнів Беккі та розчарування зростали. Нарешті вона вибухнула: «Ти ставишся до мене так, наче ти начальниця, а я твоя підлегла, – кричала вона. – Ти зарозуміла всезнайка!» Так, це вирішило проблему. Це стало також кінцем міцного партнерства й колись чудової дружби.