Читать книгу Міра людини - Марко Мальвальди - Страница 3

Майстерня

Леонардо ді П’єро да Вінчі – художник, скульптор, архітектор, придворний винахідник, вигадник і майстер на всі штуки; одне слово – геній.

Джан Джакомо Капротті за прізвиськом Салай – підмайстер у майстерні Леонардо, «подай-принеси», улюблений учень, пройдисвіт, розбишака, брехун, упертюх і ненажера. Але крім усіх цих чеснот є в нього й декілька вад.

Марко д’Оджоно, Дзаніно да Феррара, Джуліо Німець – інші учні геніального Леонардо.

Рамбальдо Кіті – колишній учень Леонардо; на жаль, багато в чому «колишній».

Катерина – ніжна мати Леонардо, якого народила, коли вона сама й П’єро да Вінчі були ще зовсім юними й недосвідченими. Жінка, що місця собі не знаходить, хвилюючись за нашого героя, і яку вирізняє неймовірна, а часом аж надмірна прямота.

Двір герцога

Людовіко Моро (Мавр) – герцог Барі й синьйор Мілана, майже під два метри, макіавеллістичної статури, син-байстрюк Франческо Сфорци. Ніяк не второпає, що краще: воювати чи волочитися за жінками, але обидві речі йому дуже до вподоби.

Франческо Сфорца – батько Людовіко, уже двадцять сім років, як загримів у труну, але все одно в усіх на вустах і в пам’яті. На його честь надумали встановити здоровенну бронзову статую.

Джакомо Тротті – посол, очі й вуха герцога Феррари Ерколе І д’Есте. Уже підстаркуватий, але дуже уважний спостерігач за життям герцогського двору. Можливо, у деякому сенсі й шпигун, але саме за це йому й платять.

Беатріче д’Есте – донька герцога Феррари й дружина Людовіко Моро, дорідна як тілом, так і приданим, не дуже розумна, але й не аж така дурна, щоб не помічати постійного віяння жіночих спідниць коридорами замку.

Ерколе Массіміліано – новонароджене чадо Моро й Беатріче. Йому лише два роки, а вже – дворянин!

Теодора – годувальниця малого Ерколе Массіміліано.

Максиміліан Габсбурзький – віденець, імператор Священної Римської імперії. У герцогському палаці його немає, але враження таке, ніби він там щомиті присутній.

Б’янка Марія Сфорца – племінниця Людовіко Моро, обіцяна наречена Максиміліана на наступне Різдво.

Лукреція Крівеллі – теперішня коханка Людовіко Моро, Леонардо зобразить її на картині, знаній під назвою «Прекрасна Ферроньєра». Але це – таємниця.

Ґалеаццо Сан-Северіно – граф Каяццо і Воґери, зять і довірена особа Людовіко Моро, гарячий на голову й твердий на руку. З усіх трьох Ґалеаццо, про яких ітиметься в романі, цей – найважливіший.

Б’янка Джованна Сфорца – його дружина, визнана дочка Людовіко Моро, народжена поза шлюбом.

Амброджо Варезе да Розате – придворний астролог, розодягнений і роззолочений. Знавець руху світил, невтомний складач гороскопів. Незамінний для передбачення майбутнього, зазвичай успішно провіщає якусь подію чи дату, але ніколи – обидві разом.

П’єтробоно да Феррара – відкритий суперник Варезе да Розате.

Берґонціо Ботта – збирач податків до казни герцога Міланського.

Маркезіно Штанга – суперінтендант придворної казни, офіційний казначей, офіціозний здирник.

Бернардіно да Корте – каштелян.

Реміджо Треванотті – слуга.

Асканіо Марія Сфорца Вісконті – кардинал, брат Людовіко Моро. Тоді ще не було закону щодо конфлікту інтересів.

Джан Ґалеаццо Марія Сфорца – законний герцог Міланський, оскільки доводиться сином старшому братові Людовіко, Ґалеаццо Марії, убитому кілька років тому. Спробувавши прибрати до рук управління герцогством, домовившись по-хорошому та влаштувавши Свято Раю з нагоди Джанового одруження, організувати яке довірили якраз Леонардо, дядько Людовіко врешті милостиво заточив племінника в замку Віджевано.

Ізабелла Араґонська – його дружина. Її ніколи ніде не видно, але так навіть краще.

Бона ді Савоя – дружина Ґалеаццо Марії та мати Джана Ґалеаццо Марії Сфорци, а також правителька Міланського герцогства, доки Людовіко не заточив її до вежі в замку, яку з часом назвуть її іменем.

Чікко Сімонетта – її довірений радник і вірний слуга народу, який заплатить за свою вірність Боні головою (і не в переносному сенсі!).

Катроццо – придворний блазень, зовсім не дурний, поліглот. Непристойний у своїх жартах, як і пристало будь-якому справжньому майстру тупих анекдотів і дотепів.

Палац Карманьйола

Чечілія Ґаллерані – високоосвічена дама з вишуканим смаком. Сам Людовіко врятував її від долі черниці, а тоді зробив своєю юною фавориткою. Нещодавно, дізнавшись, що та завагітніла від нього, Людовіко потурбувався, щоб швиденько видати її заміж за графа Кармінаті де Брамбілла за прізвиськом Берґаміні. Це вона – та сама «Дама з горностаєм», якою ми з вами й нині можемо помилуватися в Кракові.

Чезаре Сфорца Вісконті – незаконнонароджений син Людовіко Моро й Чечілії. Рочків йому ще небагато, всього двійко, але грошей – хоч греблю ними гати: коли Чезаре народився, батько вирішив подарувати йому палац Карманьйола, – той, у якому в наш час розташований Малий театр Мілана.

Терсілла – весела й говірка компаньйонка Чечілії Ґаллерані.

Корсо – камердинер Чечілії Ґаллерані.

Французи

Його Християнська Королівська Величність Карл VIII – король Франції. Слабкий як тілом, так і розумом, ні разу за життя особисто не брав участі в битві, але рветься затіяти війну, вдертися до Італії та загарбати собі Неаполь. Як то кажуть, берімося за зброю та виступайте!

Луїджі ді Валуа – герцог Орлеанський, його двоюрідний брат, майбутній воєвода у військовій кампанії із завоювання Неаполітанського королівства, таємно сподівається колись прибрати до рук Міланське герцогство (бо Валентіна Вісконті доводилася йому бабцею).

Філіпп, герцог де Коммін – пов’язаний землями з Італією, а комплотом – із герцогом Орлеанським.

Робінот і Маттенет – потвора й красень, Тарапунька й Штепсель. Служаки-бандити герцога де Комміна, перебувають із секретною місією в Мілані.

Перрон де Баскі – родом із Орв’єто, згодом – посол від імені Його Християнської Королівської Величності Карла VIII та герцога Орлеанського.

Карло Барбіано ді Бельджойозо – посол Людовіко Моро при французькому дворі.

Жоскен де Пре – придворний музика й композитор на службі в Моро, талановитий і обдарований.

Купці й комерсанти

Аччерріто Портінарі – розгодований представник Банку Медічі, ненажерливий споживач біфштексів і грошей.

Бенчо Серрісторі – компаньйон месера Аччерріто, невтомний трудівник, але не по святах.

Антоніо Міссалья – відомий зброяр, визнаний майстер обробки заліза й друг Леонардо.

Джованні Барраччо – торговець вовною.

Клементе Вульціо, Кандідо Бертоне, Річчетто Нанніп’єрі та Адемаро Костанте – торговці вовною, шовком, голками й галунами, що набралися кредитів у Банку Медічі.

Духовенство

Франческо Сансоне да Бреша – настоятель ордену францисканців.

Джуліано да Муджа – проповідник-францисканець.

Діодато Сієнський – настоятель єзуїтського монастиря (тобто зниклого нині братства Бідняків Ісуса при церкві Святого Ієроніма), невтомний пастир своєї отари.

Джоаккіно да Бренно – ченець-єзуїт, непримиримий проповідник, трибунний оратор і порушник спокою.

Еліджо да Варраміста – єзуїт і спеціаліст-графолог, який добре знається на траттах і векселях, сам колишній банкір, що прийняв сан дорогою до Мілана.

Джуліано делла Ровере – кардинал, який ще не перетравив остаточно виборів Папи Римського (у них переміг його суперник із роду Борджа, Олександр VI).