Читать книгу Нічний потяг - Мартин Эмис - Страница 5

Сьогодні вранці я прокинулась – і Дженніфер стояла в ногах мого ліжка. Вона чекала, поки я розплющу очі. Я зиркнула на неї – вона щезла.

Одразу після смерті привид померлого, мабуть, розпадається на кілька привидів. І, певна річ, роботи тут багато. Бо йому слід побувати в багатьох опочивальнях, постояти над багатьма сплячими.

І декого з тих сплячих, – може, двох, може, трьох – мерці ніколи більше не покинуть.