Читать книгу Талановитий містер Ріплі - Патриція Гайсміт - Страница 12

Три чи чотири дні вони майже не бачилися з Мардж, хіба що на пляжі, та було видно, що дівчина трималася з ними стримано й навіть прохолодно. Вона посміхалася й теревенила, як завжди, може, й більше, однак стала надміру ввічливою, ніби хотіла приховати цю переміну у своєму ставленні. Том помітив, що Дікі занепокоївся, та, очевидно, не надто сильно, аби поговорити з Мардж сам на сам, бо відколи Том перебрався до нього, Дікі жодного разу не залишався наодинці. Том завжди був поряд.

Врешті Том, аби показати, що він теж помітив переміну в поведінці Мардж, сказав Дікі, що йому здається, ніби дівчина поводиться якось дивно.

– Ой, у неї трапляються такі зміни настрою, – відказав Дікі. – Може, в неї налагодилося з роботою. Вона не любить ні з ким бачитися, коли порине з головою у свою роботу.

Стосунки Дікі та Мардж виявилися якраз такими, як Том і припускав від самого початку. Мардж проявляла до Дікі більше почуттів, ніж він до неї.

Хоч як би там було, Том робив усе для того, щоб Дікі не нудьгував. У нього напоготові було безліч смішних історій про людей, яких він знав у Нью-Йорку – деякі з тих оповідок були правдиві, деякі він вигадав. Вони щодня виходили в море на вітрильнику Дікі. Про від’їзд Тома вони більше не говорили. Мабуть, Дікі була до вподоби його компанія. Том намагався не набридати Дікі, коли той малював, але був готовий кинути все, щоб піти з ним на прогулянку чи вийти в море або просто посидіти й побалакати. До того ж Дікі дуже втішився, що Том так серйозно поставився до вивчення італійської. Том щодня проводив кілька годин за посібниками з граматики та розмовниками.