Читать книгу Пошук - Павло Пташинський - Страница 5

Наступного дня Марія запросила дівчину на борт шатлу. Настав час готуватись до відльоту. Коридором вона провела її до центру. Стеля була вищою, і було видно, що існує другий поверх. Сходи вели вгору.

– Хлопці досліджують планету на наявність розвинених істот. – сказала Марія. – Вибач, я мала на увазі, можливо тут мешкають ті, хто надіслав сигнал.

– Нічого, я зрозуміла, – сказала Дівчина.

– Тож ми маємо тебе підготувати.

Вони піднялись сходами. Марія одчинила двері.

– Ванна, – пролунало у просторому приміщенні.

Зашумувала вода. Здійнялась піна. Дзеркало вкрилось парою.

Далі Марія навчила її манікюру і догляду за віями.

– Це знадобиться тобі на землі. Та не тут. Змивай.

– Вони попрямували до бібліотеки.

– Будеш приходити, коли матимеш час.

Далі Марія показала басейн, лазню, центр керування, оранжерею, фонтан, тренажерний зал, туалет та кімнату для приготування їжі.

– Здається усе. – сказала Марія. – Мабуть і нам час перекусити.

Вони сіли за стіл.

– А що то був за вірш? – спитала Дівчина.

– А зорі гаснуть, крик їх підхопив. якось так. – далі прочитаєш у бібліотеці.

Дівчина всміхнулась.

– Капітан мені його розповідав.

– Цікаво. Коли це він встиг?

І вона розповіла про прогулянку повітряним катером і про урок водіння.

З’явились хлопці.

– Чого смієтесь?

– Та так, балачки. – відповіла Марія.

– А в нас справи. – сказав Капітан і показав фото. На ньому був малюнок, вирізьблений на камені.

– І що це значить? – спитала Марія у Дівчини.

– Це малюнок древніх, він означає «Стихії мають бути в рівновазі».

– Зрозуміло.

– Зрозуміло – що це метафора, – оживився Механік, а що мається на увазі?

– Чотири стихії. Вони мають настрої.– Дівчина задумалась, як пояснити те знання.

– Вогонь може як і гріти, так і обпікати, – так і людина.

– А інші?

– Вітер – то легкість у думках і рухах. Вода – то вміння знаходити своє місце, а камінь, – то вміння стояти на своєму. Древні викарбували досвід про те, що робити зі своїм життям.

Усі зацікавлено слухали.

– І що? – спитав Матрос.

– Все просто – знайди те, що тебе гріє.

– Якось не ладнається воно до купи, – сказав Механік і припав до фляжки зі зброженим соком.

Усі розсміялись.

– Завтра з ранку попече! – зареготав Матрос.

Сік ледь не пішов носом. Механік витер бороду і передав фляжку Капітану. Той, ковтнувши, дістав фото і ще раз подивився. На ньому було коло дивовижної чіткості.