Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 23

Варто дещо пояснити. Мати дітей не обов’язково. Вас не примушують до цього. Та якщо ви вже вирішили стати батьками, повинні насамперед дбати про них. Це не означає, що вам слід давати дітям усе, що їм заманеться, – часто це зовсім не так. Ідеться про те, що рішення мають прийматися не на вашу користь, а на користь дітей.

Вам потрібні приклади? Залюбки наведу декілька. Я знав батьків, які вкладали спати до себе в ліжко шести-семирічну дитину. Вони це робили не тому, що так було краще для неї, а тому, що не хотіли поривати із цією традицією. Дійсно приємно, коли маля тулиться до тебе, проте спання разом з батьками заважає йому стати самостійним, правильно організувати режим сну, навчитися долати страх перед темрявою тощо. А якщо ще й жоден із друзів дитини не спить у ліжку з батьками… що ж, тоді варто нагадати про правило 14.

А ось іще приклад. Нещодавно приятелька розповіла мені, що її дочка вподобала навчальний курс в університеті, який розташований приблизно за дві сотні кілометрів. Вона сказала, що намагається відмовити дівчину від цього і переконує вступити на інше відділення до місцевого університету, аби та могла жити вдома. Я зауважив, що впевнений: її дочка чудово дасть собі раду. Моя приятелька відповіла, що не сумнівається в цьому, а йдеться про те, що саме вона ще не готова відпустити дочку.

Часто те, що найкраще для ваших дітей, найкраще й для вас. Та інколи ваші інтереси не збігаються. Раз у раз ми шукаємо причини, щоб виправдати себе (мушу віддати належне моїй знайомій: вона принаймні визнала, що намагається вплинути на рішення своєї дочки щодо вибору навчального закладу). Батьки будуть пояснювати вам, що їхнє чадо прокидається вночі, тому простіше спати в одному ліжку. Ми переконуємо себе, що наші діти недостатньо дорослі для тієї чи іншої справи, що вони хвилюються більше за інших, що так корисніше для здоров’я, що нерозсудливо дозволяти їм чинити так і отак.

Та глибоко в душі ми чудово знаємо, що робимо. Ми просто не бажаємо зізнатися в цьому, навіть собі. Інакше нам доведеться все міняти на їхню користь. Іноді це вкрай важко, та, одного разу вирішивши мати дітей, ми маємо бути абсолютно чесними із собою й піклуватися перш за все про них.

І, хоч як дивно, саме тоді й приходить справжнє батьківське щастя. Поставити на перше місце інтереси інших – означає не поневолити себе, а навпаки – звільнити. Коли ми дбаємо про інших, нам ніколи нудьгувати, сумувати за минулим, бідкатися й нарікати на свою долю, стримувати лють, тому що все це стосується тільки нас. Ми відволікаємося від власних проблем, опікуючись іншими людьми, а ще краще – нашими дітьми. Визнаю: коли твоя дитина лежить поряд на ліжку, почуваєшся тепло й затишно. Та, спостерігаючи, як вона перетворюється на самостійну, дорослу людину, ти отримуєш радість, що перевершує все.

Глибоко в душі ми чудово знаємо, що робимо.