Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 28

Нещодавно я розмовляв з однією мамою про звички в харчуванні наших дітей. Я зауважив, що мої діти без упину підкріплятимуться чипсами та печивом, якщо ми триматимемо ці продукти вдома (тому в нас їх немає). «О, мені пощастило. Мої діти не вагаючись віддадуть перевагу фруктам або свіжим овочам». Та, побачивши, як обоє її дітей жадібно налетіли на печиво, коли їх пригостили, я засумнівався в правдивості її слів. Річ у тому, що то була класична суперницька репліка, мета якої – принизити мене й моїх дітлахів і таким чином піднести свою родину.

Один із класичних прикладів змагання батьків стосується привчання малюка до горщика. Я знаю батьків, які почали висаджувати своїх немовлят на горщик, коли їм було декілька місяців, тільки для того, щоб випередити дітей своїх друзів. І таких, кому кортить, щоб їхні малята якнайраніше зіпнулися на ніжки і пішли. А також тих, хто вихваляється успіхами своїх дітей у спорті, музиці чи навчанні. Та найбільш підступними серед батьків, які люблять змагатися, є ті, що не хизуються демонстративно, а завуальовують свої вихваляння. Наприклад: «О, мені пощастило, що мої діти радше їстимуть фрукти, ніж чипси», маючи на увазі лише те, щоб ви і на мить не припустили, ніби йдеться про випадковість.

Ми, Правильні батьки, не змагаємося між собою. Ми достатньо впевнені у своїх силах і досить спокійно ставимося до власних недоліків, аби дозволити подіям іти своїм ходом та дати спокій дітям. Річ у тім, що батьки, які звикли змагатися з іншими, не тільки мають обмаль гарних друзів (з дітьми), але змушують своїх чад тримати планку, щоби ними хизуватися. Ці бідолашні малі переконані, що схвальне ставлення батьків можна заробити, лише довівши перевагу над своїми приятелями. Урешті, коли дорослішають, вони надто ревниво ставляться до чужих успіхів, відштовхуючи потенційних друзів, не кажучи вже про рідних братів і сестер. Існує безліч можливостей привчити дітей до здорового суперництва, не нав’язуючи при цьому згубної для них конкуренції.

Розумієте, проблема батьків, які бачать у своїх дітях лише переможців, полягає в тому, що вони невпевнені, знервовані та сумніваються у своїх батьківських здібностях. Тому вони мають принизити вас, аби зміцнити свої позиції. Тож не сердьтеся. Просто пожалійте їх. Це їх по-справжньому дратує.

Існує безліч можливостей привчити дітей до здорового суперництва, не нав’язуючи їм при цьому згубної для них конкуренції.