Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 36

Ітиметься про другий бік поміркованої похвали. Коли дітям щось не вдається, вони мають це визнати. Часом вони самі добре усвідомлюють свою невдачу, тож не варто їх запевняти, що все гаразд, бо це видаватиметься нещирим. Їм, можливо, захочеться вам повірити, та глибоко в душі вони відчуватимуть брехню. Ви їх лише збентежите, якщо спробуєте отак підбадьорити:

• «Ти застудився напередодні іспиту, тож не дивно, що тобі не вдалося отримати високий бал»;

• «Не слід було дозволяти тій дівчинці брати участь у змаганнях для дітей до 12 років. За зростом вона мала б бути в дорослій групі»;

• «Суддя був упередженим. Ви мали виграти».

Я не маю на увазі, що ви повинні лаяти своїх дітей та докоряти, що вони вас підвели (не сумніваюся: ви б так не вчинили). Та як вони вчитимуться на своїх помилках, не визнавши їх? Ви робите своїй дитині ведмежу послугу і позбавляєте її цінного досвіду, запевняючи, ніби в тому, що сталося, нема її провини – їй просто не пощастило.

Якщо маєте бажання, можете коротко висловити свою думку. Ви можете сказати: «Ти виступив не досконало, проте гідно», чи щось подібне (якщо це правда). Та ділитися своїми враженнями зовсім не обов’язково. Набагато важливіше дати дитині зрозуміти, що можна було зробити, аби результат виявився кращим. Спробуйте запитати: «Як ти почуваєшся?» Завжди непогано поцікавитися її станом хоча б тому, що це ви можете відчути розчарування від її поразки, а дитина буде в захваті, бо прийшла п’ятою. Тоді хай вона насолоджується своїм досягненням як справжнім успіхом.

Якщо дитина все ж засмучена через невдачу, запитайте, чому, на її думку, їй не вдалося досягти кращого результату. Якщо вона почне звинувачувати суддю, вчителя, інших дітей, тактовно попросіть її не відступати від теми.

З’ясуйте в дитини, що вона збирається робити наступного разу. Пам’ятайте, що варто уникати нездорової конкуренції. Іноді краще припинити участь у змаганнях, аби не засмучуватися через невдачу, чи спробувати отримати задоволення від самої гри/заняття/діяльності, не переймаючись результатом. Та, звісно, не тоді, коли дитина справді прагне перемоги. У такому разі їй варто інтенсивніше тренуватися, гарно виспатися напередодні, частіше відпрацьовувати закручену подачу м’яча в крикеті чи присвятити більше часу повторенню вивченого матеріалу. Із програшем змиритися легше, якщо ви почнете уявляти, як можна зміните все на краще в майбутньому. Також це допоможе зрозуміти, що принаймні деякі складові успіху залежать від вас.