Читать книгу Правила батьківства - Річард Темплар - Страница 24

Коли я вперше познайомився зі своєю дружиною (безумовно, тоді вона не була моєю дружиною), пам’ятаю, що її будинок мене трохи налякав. У мене досі перед очима майже порожні столи, чисті робочі поверхні на кухні та безмежні, нічим не захаращені ділянки підлоги без жодної порошинки. Ви могли назвати будь-яку річ у будинку, і моя дружина пояснила б вам, де її шукати. Так, усе – в буквальному розумінні – мало своє місце, де й повинне було завжди перебувати.

Чесно кажучи, я був вражений. Я завжди дотримувався такого стилю ведення домашнього господарства, який можна було б назвати «кинь на підлогу та забудь». Мушу зізнатися: коли ми вирішили мати дітей, я потай хвилювався, що моя дружина не впорається. Я розумів, що її ставлення до чистоти й порядку не сумісне з атмосферою, в якій могли б вирости спокійні та безтурботні діти (ми мріяли саме про таких)[11].

Виявилося, вона чудово адаптувалася, як і більшість батьків. Та не всім це вдається. Деякі, подібно до Канута Великого[12], намагаються стримати море бруду, пилу, книжок, іграшок і протистояти неохайності, гармидеру, захаращенню та безладові, які є нормальним явищем у будинку з дітьми. З’являється нова категорія речей, які ви не в змозі прибрати, бо ніяк не розумієте, що то таке, тому годі й сподіватися знайти їм належне місце.

Ви можете обирати між двома варіантами. Варіант перший: поступово довести себе до божевілля, знервовано намагаючись робити неможливе та підтримувати лад у домі, цим перетворюючи своїх дітей на закріпачених і манірних псевдодорослих, яким не дозволяють поводитися природно та які ніколи не ходили в помешканні взутими. Варіант другий: поступитися, охолонути, заспокоїтися, припинити опір, дати змогу дітям бути дітьми, не зважати на не завжди чисту підлогу та розгардіяш у кімнаті – тобто зробити вибір на користь щасливої родини з добродушно-веселими й безтурботними дітлахами.

Я не маю на увазі, що діти ніколи не повинні прибирати за собою. Та хай вони спочатку розважаться, а прибирають згодом. Не страшно, якщо скатертина на обідньому столі замацана пальцями у фарбі, а штани брудні. Бо їх можна випрати. Страшно, якщо дітям не дозволяють невимушено та весело провести час.

Я не маю на увазі, що діти ніколи не повинні прибирати за собою. Та хай вони спочатку розважаться.