Читать книгу Казки на ніч (збірник) - Руслан Горовий - Страница 16
Наші
Оглавление– А ви з України?
Прага, готель. Дві жіночки у формі покоївок стоять біля машини, бо побачили київські номери.
– Ага, з неї, рідної.
– А ми з-під Львова, працюємо тут.
Стоїмо, гомонимо за життя. Звісно, поступово переходимо на політику.
– То скажи, Руслан, скільки то ще буде тривати?
– Та звідки ж я знаю? Доки всю гидоту не знищимо.
– А як же її знищиш, як вона серед нас? Он, поприїздили до нас у Моршин лоби. Сидять, ніц не роблять, пиво дудлять, бо ж бєженці. А наших дітей беруть.
Видно, що жінки в розпачі, їм навіть немає кому пожалітися.
– Наші хлопи й на Майдані з перших днів були, й на війну першими пішли, – ледь не плаче пані. – Ну як так? Хто везе, на тому й їздять? Ми он на вихідних теж будемо додому їхати, бо чергові повістки поприходили. Хоч лягай під військкомат, щоб останніх не забирали. Та ж плюнуть і переступлять.
Ми з товаришем ще деякий спілкуємося з жінками, намагаємося заспокоїти та підбадьорити. Потім залишаємо жінок і йдемо по номерах збиратися в дорогу.
Минає деякий час, ми спускаємося в ресторан щоб перед від’їздом трохи під’їсти. Щойно перетинаємо поріг, як з кухні на весь ресторан лунає:
– Слава Україні!
