Читать книгу Казки на ніч (збірник) - Руслан Горовий - Страница 6

– Ви розумієте, – казав бородатий дядько, учитель музичної школи, моїй мамі, – він ще маленький, у нього пальці мають зміцніти. Саме тому на гітару беруть не в першому, а в третьому класі.

З цими словами мене після півроку занять потурили з музикалки. Я дійсно був ще малий, однак якщо бути чесним, то оті сольфеджіо і гами мені були не цікаві. Я хотів грати, як Висоцький, а отже, як тільки вивчив сім акордів і бій, то почав бриньчати по своїй, відмінній від шкільної програмі. Саме тому мене й виперли.

Оскільки школа й хочу грати – поняття різні, то грати я не кинув. Ба більше, згодом таких, як я, любителів побриньчати під парадним набралася ціла компанія.

Мої батьки, подивившись на всю цю вуличну тусню, вчинили за висловом: не можеш щось подолати, то очоль. «Давайте, пацани, перебирайтеся сюди, ось ключ, – сказав якось мій батько. – Підвал прямо під нашою квартирою, грайте скільки хочете, заважати нікому не будете».

Так уперше в житті ми зробили підпільну чи, краще сказати, підвальну групу. Наша репетиційна база в підвалі мала кілька гітар і навіть майже повну ударну установку. Ми гамселили кілька років, причому власні пісні, бо виявилося, що слова я міг писати сам.

Ми виросли, усі музики окрім мене пішли вчитися у восьму бурсу на зварювальників. І там, до речі, теж організували групу з назвою «Б-8».

Я пішов своєю дорогою. Грати на гітарі не кинув, однак у музичних групах більше участі не брав. Колись, на самому початку дев’яностих, пацани попросили мене написати їм пару пісень для якогось фестивалю, що саме зароджувалися по всій країні. «Ну таке, Руся, напиши, щоб було солідне, щось гостросоціальне і під Цоя». Звісно, я написав, мені що? Сів і нашкрябав. Розставив акорди і показав ритм. Щось вони там навіть десь грали, однак я вже поїхав з України і не чув на власні вуха.

А оце сьогодні впіймав себе на думці, що ходжу насвистую якийсь мотив. Згадував довго, аж раптом усе вмить згадалося. Це ж пісня, яку я пацанам писав, щоб гостросоціальне і під Цоя. Ось приспів:

Отака от тєма. А написано було приблизно в момент здобуття Україною незалежності. Усе в повітрі вже тоді висіло. Та тільки молодий був, не розумів. А в підсвідомості вже було.