Читать книгу Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин - Сборник - Страница 2

Одного разу паслися гуси на толоці над водою. Але одна гуска надибала бджолу, що пила з цвіту мед, та й хотіла її живцем задзьобати, хотіла її дзьобом роздавити. Але бджола як то уздріла, та й проситься:

– Кумко, – каже, – дайте мені жити, я стану вам колись у пригоді…

Пішла гуска, скубе траву, аж дивиться, – біжить лис. Ов, недобре… Але бджола таки до лиса, до лиса та й таки у сам ніс жальце – ша! Та й полетіла. А лис як скочить у луги, то й слих за ним пропав.

Так бджола урятувала гусці життя.