Читать книгу Скарбниця народної мудрості - Сборник - Страница 4

Хто людей питає, той і розум має.

Розумного пошли – одне слово скажи, дурня пошли – три скажи та й сам за ним піди.

Розумному натяк – дурному кийок.

Не звання дає знання, а навпаки.

Розуму не позичиш.

Розум за гроші не купиш.

Золото без розуму – болото.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

Що голова, то розум.

Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.

Не борода робить чоловіка мудрим.

Не учися розуму до старості, але до смерті.

Два хитрих мудрого не переважать.

Краще догана мудрого, як похвала дурня.

Чим розумний стидається, тим дурний величається.

Розумний учить, дурний повчає.

Розумний розсудить, а дурень осудить.

Поки розумний думає, то дурень уже робить.

Порожня бочка гучить, а повна мовчить.

Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.

Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Яка головонька, така й розмовонька.

На людей складайся, розуму ж тримайся.

Не бий дубцем, а карай слівцем.

Не пером пишуть, а умом.

Що написане пером, не вивезеш і волом.

Маєш голову, май же і розум.

Аби розум, щастя буде.

Голова добре, а дві – краще.

До булави треба голови.

Око бачить далеко, а розум ще далі.

Розумній голові досить дві слові.