Читать книгу Записки в узголів’ї - Сей-шьонаґон - Страница 32

Малюнок красивої жінки, та ще й з гарно підібраними написаними поряд словами.

Коли краї рукавів кімоно у придворних дам видно з екіпажа, оскільки так багато набилося жінок до повозки. А за екіпажем ще йде цілий почет, погонич вправно веде биків.

Коли пишеш листа на тоненькому папері та ще й тоненьким пензликом.

Коли граєш у кості і тобі часто випадають потрібні числа.

Коли гарно вичорнилися зуби.[44]

Коли, прокинувшись, робиш ковток води.

Коли на серці дуже сумно, аж раптом до тебе приходить гість, з яким ти не зовсім близько товаришуєш, але він так багато розповідає останніх новин: і про веселе, і про сумне – про різне. Він так ясно і чітко все розповідає, що його хочеться слухати і слухати. І ось на серці в тебе вже стає якось легше, краще…

Коли йдеш до храму, чи то буддійського, чи то синтоїстського, молишся, щоб твоє бажання збулося, а службу в храмі читають розбірливо і чітко – це також дуже приємно.