Читать книгу Співомовки - Степан Руданський - Страница 2

Їздив дідич за границю,

Назад повертає —

От гуменний на границі

Пана і вітає.

Поклонився, привітався.

«А що там, Іване?»

А гуменний йому каже:

«Та все гаразд, пане.

Одно тілько…» — «А що тілько?»

Дідич обізвався.

«Та то, пане, що ваш ножик

Складаний зламався».

«Ну! Зламався, так зламався,

Що там споминати.

Певне, хлопці мали гратись

Та й мали зламати?»

«Таки правда, ясний пане!

Хлопці ізламали,

Лиш не грались, а сивого

Коня білували».

«А з чого ж то сивий згинув?»

«Пані хорували,

За лікарством як погнали,

То і підірвали».

«То і пані хорувала?

Ах, Боже мій, Боже!

Що ж? Здорова моя пані?

Говори, небоже».

«Помоліться, пане, Богу!

День лиш хорували,

А на другий од пожару

Богу й душу дали!»

«Од пожару?… Що такеє?…»

«Просте, пане, діло:

Як зайнявся тік у пана,

То все погоріло!»

«Пані вмерла, все згоріло…

Будь здоров, Іване!…»

«А ще ж панна ваша вдома,

Поверніться, пане!»

«Що ж там, голубе Іване?

Як там бідна дочка?»

«А нічого, уповила

Хлопця, як линочка!»

Спом’янув тут бідний дідич

Чорта і чортицю,

Плюнув з лиха, сів на бричку:

«Рушай за границю!»