Читать книгу Згодом - Стівен Кінг - Страница 12

Ми скористалися драйв-іном у «Бургер Кінгу» Таррітауна, і я отримав обіцяний «Вопер». І шоколадний шейк. Мама не хотіла зупинятися, проте Ліз наполягла.

– Ті, він росте. Йому потрібен хавчик, навіть якщо тобі – ні.

За це вона мені подобалась, і ще за інші речі подобалась, але були й такі речі, які мене напружували. Важливі речі. До цього я ще дійду, доведеться, а поки що скажу так: моє ставлення до Елізабет Даттон, детективки 2-го класу з Департаменту поліції Нью-Йорка, було неоднозначним.

Вона ще дещо сказала перед тим, як ми дісталися Кротона-на-Гудзоні, і я маю про це згадати. Вона просто підтримувала розмову, але згодом (так, знову це слово) цей факт виявився важливим. Ліз сказала, що Гранатомет зрештою скоїв убивство.

Чоловік, який сам себе називав Гранатометом, час від часу з’являвся в локальних новинах протягом останніх кількох років, особливо на каналі NY1, який мама дивилася майже щовечора, коли готувала вечерю (а іноді – й поки ми їли, якщо день видався багатим на новини). Гранатометове «царство терору» – спасибі, NY1 – насправді існувало ще до мого народження, він був щось типу міська легенда. Ну знаєте, як Слендермен або Людина з гаком. Тільки замість гаку – вибухівка.

– Кого? – спитав я. – Кого він убив?

– Довго нам ще їхати? – спитала мама. Гранатомет її не цікавив, бо мала власну мороку.

– Хлопця, який мав необережність скористатися однією з небагатьох телефонних будок, що ще лишилися на Мангеттені, – сказала Ліз, ігноруючи мою матір. – Сапери думають, що вона вибухнула тієї ж секунди, коли він зняв трубку з важеля. Два патрони динаміту…

– А нам обов’язково про це говорити? – нетерпеливилась мама. – І чому кожен клятий світлофор – червоний?

– Два динамітні патрони, примотані скотчем під поличкою, на яку люди можуть класти дрібні монети, – незворушно провадила Ліз. – Гранатомет – винахідливий падлючий син, мушу віддати йому належне. Створять нову опергрупу – це вже третю з дев’яносто шостого року, – я спробую пройти конкурс. Я була в попередній, шанси є, можу використати напрацювання.

– Зелений, – сказала мама. – Рушай.

І Ліз рушила.