Читать книгу Згодом - Стівен Кінг - Страница 5

3

Оглавление

Квартира Беркеттів була меншою за нашу, але гарною. Після вечері, коли ми вже ласували печивом з передбаченням (моє повідомило, що «пір’їна в руці краща за пташку в небі», хоча для мене то була повна нісенітниця), мама спитала:

– Марті, а ви в шафах шукали? Я про персні.

– Чого б то вона ховала персні в шафу?

Цілком логічне запитання.

– Ну, якщо в неї був інсульт, вона могла мислити не дуже чітко.

Ми вечеряли за маленьким круглим столом у кухонному куточку. Місіс Беркетт сиділа на стільці за барною стійкою і енергійно закивала після цих маминих слів.

– Може, й подивлюся, – протягнув містер Беркетт, але досить-таки нерішучим тоном. – Та зараз я занадто втомлений і засмучений.

– Ви подивіться у спальні, коли руки дійдуть, – сказала мама. – А я буквально зараз гляну в коридорі. Після такої порції кисло-солодкої свинини розтяжка піде мені тільки на користь.

Місіс Беркетт сказала:

– Вона до цього сама додумалася? Я й не знала, що вона така розумна.

Її голос уже став ледве чутним. Мине ще трохи часу, і я взагалі перестану її чути, бачитиму тільки, як рот ворушиться, наче вона за товстою шибкою. А невдовзі після цього вона зникне.

– Моя мама дуже розумна, – сказав я.

– Я й не заперечую, – відповів містер Беркетт. – Але якщо вона знайде ті персні в коридорній шафі, я з’їм свого капелюха.

Тієї ж миті мама вигукнула: «Знайшла!» – і повернулася з перснями на розкритій долоні простягнутої руки. Обручка була цілком звичайною, а от каблучка на заручини вражала розміром – ледь не завбільшки з очне яблуко. Справжній сліпучий діамант.

– Боже мій! – закричав містер Беркетт. – Як, заради всього святого?..

– Я помолилася святому Антонієві, – сказала мама, але швидко кинула погляд у мій бік. І побіжно всміхнулася. – «Тоні, Тоні, поможи! Де загублене, підкажи!» І, як бачите, подіяло.

Я подумав, чи не запропонувати містерові Беркетту солі й перцю до капелюха, проте промовчав. Час для дотепів був невдалий. Та й мама завжди казала, що ніхто не любить людей, які корчать із себе найрозумніших.

Згодом

Подняться наверх