Читать книгу Невольник - Тарас Шевченко - Страница 22

На батька бісового я трачу

І дні, і пера, і папір!

А іноді то ще й заплачу,

Таки аж надто. Не на мир

І на діла його дивившись,

А так, мов іноді упившись

Дідусь сивесенький, рида, —

Того, бачте, що сирота.