Читать книгу Невольник - Тарас Шевченко - Страница 9

Готово! Парус розпустили,

Посунули по синій хвилі

Помеж кугою в С[ир]д[ар’ю]

Байдару та баркас чималий.

Прощай, убогий Кос-Арале.

Нудьгу заклятую мою

Ти розважав-таки два літа.

Спасибі, друже; похвались,

Що люде і тебе знайшли

І знали, що з тебе зробити.

Прощай же, друже! Ні хвали,

Ані ганьби я не сплітаю

Твоїй пустині; в іншім кр[аю],

Не знаю, може, й нагадаю

Нудьгу колишнюю колись!