Читать книгу Мій бос – ідіот - Томас Эриксон - Страница 29

Якщо ми подивимося на те, як поводяться люди, то побачимо деякі закономірності й моделі. Ви вже знаєте, що нами керують емоції. Є ті, хто охоче ставлять цю тезу під сумнів – зазвичай сині – але навіть ними керують емоції. Тільки у їх випадку – дещо по-іншому.

Візьмемо для прикладу поведінку червоних. Червоні начальники, порівнюючи з іншими кольорами, мають найменш витривалі запобіжники. Вони можуть спалахнути за мілісекунду. Вони дуже нетерплячі, тому швидко реагують на те, що хтось їх уповільнює або намагається затягнути виконання будь-чого. Фурія ховається постійно під поверхнею, тому нам в основному треба бути готовими до вибуху меншої або більшої сили. Навіть якщо червоний навчився бути спокійним і вміє придушувати свій гнів, оточення все одно відчує його роздратування. Деякі червоні не бачать сенсу це приховувати. Час від часу вони дають волю гніву, а інколи можуть по-справжньому вибухнути. Це змушує багатьох працівників компанії причаїтися й не висовуватися, а це, своєю чергою, призводить до того, що червоні начальники можуть бути відсторонені від інформації.

Жовті начальники в принципі надзвичайно оптимістичні: дивляться на все позитивно, можуть навіть мати проблеми щодо серйозного ставлення до поганих новин. Найбільше вони прагнуть уникати подібних ситуацій, бо хочуть завжди бути в гуморі – в доброму й позитивному настрої, довіряють більшості працівників і випромінюють добротливу енергію, впливають на настрій колег. Вони також погано ставляться до тих, хто намагається саботувати позитивну атмосферу в колективі. Такі начальники мають витриваліший запобіжник, ніж червоні, але коли вони вибухають, то можуть бути такими злими, як червоні. На щастя, такі спалахи їх виснажують, до того ж жовті швидко забувають, про що взагалі йшлося. Життя триває. Підсумуємо сказане – все це може призвести до того, що працівники не хочуть іти до своїх жовтих начальників із проблемами – вони все одно махнуть рукою на них і на всі ці труднощі.

Запобіжник зелених начальників дуже витривалий, мабуть, аж занадто витривалий. Вони, зелені, часто взагалі не проявляють своїх емоцій, а це означає, що їх оточення не знає, про що зелені переживають. Це тому, що вони не хочуть обтяжувати нас своїми турботами, тож мовчать, а іноді дуже заглиблюються у сильні емоції. Вони нічого не демонструють, потрібно немало часу, щоб у їхній поведінці проявилися справжні емоції. Якщо ви запитаєте зеленого, як у нього справи, він напевно скаже щось позитивне. Однак це нічого нам не говорить про фактичний стан його справ. Проблема полягає в тому, що зелені занадто терплячі й толерантні, наприклад, до колег, які не показують результатів, а це, своєю чергою, може призвести до повного виснаження тих, хто по-справжньому працює.

Нарешті, маємо й синіх начальників. Багато хто сприймає їх як осіб без почуттів, що, звісно ж, зовсім не так. Чим більше рис синьої поведінки демонструє особа, тим більше така людина дотримуватиметься правил через страх, що до неї ставитимуться як до несерйозного балабола. Оскільки сині особистості зазвичай дуже добре контролюють свою міміку та мову тіла, нам взагалі важко побачити, що вони відчувають, наприклад, коли стикаються зі складним завданням. Натомість ми ззовні сприймаємо їхню поведінку як посилену потребу в контролі, наче існує тільки один правильний шлях для виконання конкретного завдання.